надбити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив надби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надби́ймо
2 особа надби́й надби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надіб’ю́ надіб’ємо́, надіб’є́м
2 особа надіб’є́ш надіб’єте́
3 особа надіб’є́ надіб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надби́в надби́ли
жін.р. надби́ла
сер.р. надби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
надби́тий
Безособова форма
надби́то
Дієприслівник
надби́вши

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. - Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому [камінні] гострі кути (С. Чорнобривець); - Хто збив їй [корові] рога? - Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
НАДБИ́ТИ (ударивши, пошкодити, зробити тріщину, щербину, відбити шматок і т. ін.),НАДКОЛО́ТИ. - Недок.: надбива́ти, надко́лювати. Надбити миску; Надколоти камінь.