надбивати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив надбива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надбива́ймо
2 особа надбива́й надбива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надбива́тиму надбива́тимемо, надбива́тимем
2 особа надбива́тимеш надбива́тимете
3 особа надбива́тиме надбива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа надбива́ю надбива́ємо, надбива́єм
2 особа надбива́єш надбива́єте
3 особа надбива́є надбива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
надбива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. надбива́в надбива́ли
жін. р. надбива́ла
сер. р. надбива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надбива́вши

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. - Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому [камінні] гострі кути (С. Чорнобривець); - Хто збив їй [корові] рога? - Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
НАДБИ́ТИ (ударивши, пошкодити, зробити тріщину, щербину, відбити шматок і т. ін.),НАДКОЛО́ТИ. - Недок.: надбива́ти, надко́лювати. Надбити миску; Надколоти камінь.