-1-
дієслово доконаного виду
(дати можливість мати щось)

Словник відмінків

Інфінітив нада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нада́ймо
2 особа нада́й нада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нада́м надамо́
2 особа надаси́ надасте́
3 особа нада́сть нададу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нада́в надали́
жін.р. надала́
сер.р. надало́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
на́да́ний
Безособова форма
на́да́но
Дієприслівник
нада́вши

Словник синонімів

НАДАВА́ТИкому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник - певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін. - певним чином змінювати обличчя або всю зовнішність тощо), РОБИ́ТИкого, що яким,ПРИДАВА́ТИзаст. - Док.: нада́ти, зроби́ти, прида́ти. Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивиною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип’ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський); Дивні пахощі весняного цвітінняроблять повітря якимсь солодким і пахучим (П. Колесник); Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).
НАДАВА́ТИкому, чому чого (давати яку-небудь нову якість, властивість і т. ін. або підсилювати їх), ПРИДАВА́ТИзаст.;ДОДАВА́ТИ, ДОБАВЛЯ́ТИрозм.,НАБАВЛЯ́ТИрозм.,НАДДАВА́ТИ розм.,ПІДДАВА́ТИрозм.,перев. зі сл. вогонь, жар, запал, охота і т. ін. (підсилювати, збільшувати яку-небудь якість, властивість і т. ін.). - Док.: нада́ти, прида́ти, дода́ти, доба́вити, наба́вити, надда́ти, підда́ти. Гарячі промови товаришів надавали упевненості в силах (О. Донченко); [Прочанин:] Твоя водиця справді мов цілюща, - вона мені аж сили придала (Леся Українка); Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам (М. Коцюбинський); Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Л. Глібов); Тії слова набавили йому не малого страху (І. Франко); Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі ще більше поваги (І. Нечуй-Левицький); Це і радувало хлопця, і водночас піддавало запалу (О. Донченко). - Пор. 1. наділи́ти.
ПРИДІЛЯ́ТИ (віддавати комусь, чомусь певний час, певне місце, увагу), ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, УДІЛЯ́ТИ[ВДІЛЯ́ТИ], НАДАВА́ТИрозм. - Док.: приділи́ти, присвяти́ти, уділи́ти[вділи́ти], нада́ти. Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (О. Донченко); Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні: мала дитина одбирала в неї чимало часу (Л. Яновська); Він давав їй ті короткі, наче безтямні оповіді, ведучи розмову з панночкою, котра теж уділяла йому далеко більше уваги, ніж паням (Олена Пчілка); Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська).
-2-
дієслово доконаного виду
(дати в достатній кількості, задовольнити кого-, що-небудь чимсь) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив нада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нада́ймо
2 особа нада́й нада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нада́м надамо́
2 особа надаси́ надасте́
3 особа нада́сть нададу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нада́в надали́
жін.р. надала́
сер.р. надало́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
на́да́ний
Безособова форма
на́да́но
Дієприслівник
нада́вши

Словник синонімів

НАДАВА́ТИкому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник - певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін. - певним чином змінювати обличчя або всю зовнішність тощо), РОБИ́ТИкого, що яким,ПРИДАВА́ТИзаст. - Док.: нада́ти, зроби́ти, прида́ти. Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивиною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип’ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський); Дивні пахощі весняного цвітінняроблять повітря якимсь солодким і пахучим (П. Колесник); Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).
НАДАВА́ТИкому, чому чого (давати яку-небудь нову якість, властивість і т. ін. або підсилювати їх), ПРИДАВА́ТИзаст.;ДОДАВА́ТИ, ДОБАВЛЯ́ТИрозм.,НАБАВЛЯ́ТИрозм.,НАДДАВА́ТИ розм.,ПІДДАВА́ТИрозм.,перев. зі сл. вогонь, жар, запал, охота і т. ін. (підсилювати, збільшувати яку-небудь якість, властивість і т. ін.). - Док.: нада́ти, прида́ти, дода́ти, доба́вити, наба́вити, надда́ти, підда́ти. Гарячі промови товаришів надавали упевненості в силах (О. Донченко); [Прочанин:] Твоя водиця справді мов цілюща, - вона мені аж сили придала (Леся Українка); Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам (М. Коцюбинський); Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Л. Глібов); Тії слова набавили йому не малого страху (І. Франко); Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі ще більше поваги (І. Нечуй-Левицький); Це і радувало хлопця, і водночас піддавало запалу (О. Донченко). - Пор. 1. наділи́ти.
ПРИДІЛЯ́ТИ (віддавати комусь, чомусь певний час, певне місце, увагу), ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, УДІЛЯ́ТИ[ВДІЛЯ́ТИ], НАДАВА́ТИрозм. - Док.: приділи́ти, присвяти́ти, уділи́ти[вділи́ти], нада́ти. Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (О. Донченко); Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні: мала дитина одбирала в неї чимало часу (Л. Яновська); Він давав їй ті короткі, наче безтямні оповіді, ведучи розмову з панночкою, котра теж уділяла йому далеко більше уваги, ніж паням (Олена Пчілка); Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська).

Словник відмінків

Інфінітив нада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нада́ймо
2 особа нада́й нада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нада́м надамо́
2 особа надаси́ надасте́
3 особа нада́сть нададу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нада́в надали́
жін.р. надала́
сер.р. надало́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нада́вши

Словник синонімів

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИрідше,ПОДАВА́ТИрідко,НАДАВА́ТИдіал. - Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, посла́ти, надісла́ти, присла́ти, пода́ти, нада́ти. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); Разом із цим листом висилаю.. оповідання "Під мінаретами" (М. Коцюбинський); Юля відіслала документи в медичний інститут (Григорій Тютюнник); Він сотню рублів у рік получа.. Додому ж ніколи нічогісінько не шле (Панас Мирний); Шевченко посилав свої твори за кордон Міцкевичу (М. Рильський); Незабаром.. Мотря надіслала мені в школу листа (С. Васильченко); Вона частенько присилала мені записки, просячи одвідати її (Леся Українка); Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошенко); Переді мною стояв солдат.. - подавав телеграму (С. Хоткевич); Вранці він.. пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк).
ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). - Док.: да́ти, відда́ти, відвести́, приділи́ти, нада́ти, зда́ти. Коня в позичку не давай, а жінку в приданки не пускай (прислів’я); - Я прийшов запитати, чи не віддали б ви молодому подружжю свою кімнату (Є. Гуцало); Чемно всяк Гостям новим стільці відводить (переклад М. Рильського); Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть... (Марко Вовчок); Директор школи надав слово Сергію Сергійовичу (Є. Кравченко); Павло Гречаний.. підійшов до Оксена, щоб пояснив, куди худобу здавати (Григорій Тютюнник).
II. НАДАВА́ТИ (про людину - за допомогою виразу обличчя, погляду, пози і т. ін. видозмінювати свою зовнішність у потрібний бік); НАПУСКА́ТИзі сл. на себе, розм. (надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру). - Док.: нада́ти, напусти́ти. Грюнвальд подумав і усміхнувся, але зразу ж поспішив надати своєму сухому, зморщеному обличчю звичайного сухого виразу (В. Собко); Я напустила на себе поважний вид (І. Франко). - Пор. 3. набира́ти, 1. удава́ти.