-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | надаря́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | надаря́ймо |
| 2 особа | надаря́й | надаря́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надаря́тиму | надаря́тимемо, надаря́тимем |
| 2 особа | надаря́тимеш | надаря́тимете |
| 3 особа | надаря́тиме | надаря́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надаря́ю | надаря́ємо, надаря́єм |
| 2 особа | надаря́єш | надаря́єте |
| 3 особа | надаря́є | надаря́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| надаря́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | надаря́в | надаря́ли |
| жін. р. | надаря́ла |
| сер. р. | надаря́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| надаря́вши |
Словник синонімів
НАГОРОДИ́ТИ кого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь), ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИ розм.; ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). - Недок.: нагоро́джувати, винагоро́джувати, обдаро́вувати, наділя́ти, надаря́ти, дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" - неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).