надавати 2

-1-
дієслово доконаного виду
(дати в якійсь кількості або в кілька заходів) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив надава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надава́ймо
2 особа надава́й надава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надаю́ надаємо́, надає́м
2 особа надає́ш надаєте́
3 особа надає́ надаю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надава́в надава́ли
жін.р. надава́ла
сер.р. надава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надава́вши

Словник синонімів

НАБИРА́ТИчого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя [Черниша] набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар); Вона.. прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський). - Пор. 1. набува́ти, II. 1. надава́ти.
НАДАВА́ТИкому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник - певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін. - певним чином змінювати обличчя або всю зовнішність тощо), РОБИ́ТИкого, що яким,ПРИДАВА́ТИзаст. - Док.: нада́ти, зроби́ти, прида́ти. Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивиною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип’ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський); Дивні пахощі весняного цвітінняроблять повітря якимсь солодким і пахучим (П. Колесник); Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).
ПРИДІЛЯ́ТИ (віддавати комусь, чомусь певний час, певне місце, увагу), ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, УДІЛЯ́ТИ[ВДІЛЯ́ТИ], НАДАВА́ТИрозм. - Док.: приділи́ти, присвяти́ти, уділи́ти[вділи́ти], нада́ти. Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (О. Донченко); Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні: мала дитина одбирала в неї чимало часу (Л. Яновська); Він давав їй ті короткі, наче безтямні оповіді, ведучи розмову з панночкою, котра теж уділяла йому далеко більше уваги, ніж паням (Олена Пчілка); Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська).
УДАВА́ТИ[ВДАВА́ТИ]кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою), ПРИКИДА́ТИСЯким, яким, ВИДАВА́ТИіз сл. себе, за кого, ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ[ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ]під кого, КО́РЧИТИперев. із сл. з себе, розм., ПРИБИРА́ТИСЯпід кого, розм., ПРИСТАВЛЯ́ТИ діал., ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ діал.; ПРИДУ́РЮВАТИСЯрозм. (навмисне поводитися як дурна або наївна людина). - Док.: уда́ти[вда́ти], прики́нутися, ви́дати, підроби́тися, приста́вити, ско́рчити, напусти́ти, прибра́тися, придури́тися. Три дні я удавав із себе хворого (Ю. Яновська); Вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Б. Грінченко); - А ти хто такий? - прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник); Мотаючись по світу, Геннадій Курай зробив висновок, що найкраще видавати себе за якусь знаменитість (І. Цюпа); Він таки справді підроблявся під Робінзона, цей нестрижений (Ю. Збанацький); - Товаришу сержант!.. що ви з себе Швейка корчите? (О. Гончар); Прибиратися під Наполеона (П. Панч); Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним (Грицько Григоренко). - Пор. II. 1. надава́ти.

Словник фразеологізмів

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне [Зінько], аж вони [телята] давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне [Зінько], аж вони [телята] давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); [Платон Гаврилович (до Дороша):] Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко).

2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).

да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); [Платон Гаврилович (до Дороша):] Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко).

2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).

дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів [Олег Павлович] лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський).

2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав [Марко] кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький).

3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов).

-2-
дієслово недоконаного виду
(давати можливість користуватися чимось; додавати)

Словник відмінків

Інфінітив надава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надава́ймо
2 особа надава́й надава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надаю́ надаємо́, надає́м
2 особа надає́ш надаєте́
3 особа надає́ надаю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надава́в надава́ли
жін.р. надава́ла
сер.р. надава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надава́вши

Словник синонімів

НАБИРА́ТИчого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя [Черниша] набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар); Вона.. прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський). - Пор. 1. набува́ти, II. 1. надава́ти.
НАДАВА́ТИкому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник - певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін. - певним чином змінювати обличчя або всю зовнішність тощо), РОБИ́ТИкого, що яким,ПРИДАВА́ТИзаст. - Док.: нада́ти, зроби́ти, прида́ти. Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивиною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип’ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський); Дивні пахощі весняного цвітінняроблять повітря якимсь солодким і пахучим (П. Колесник); Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).
ПРИДІЛЯ́ТИ (віддавати комусь, чомусь певний час, певне місце, увагу), ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, УДІЛЯ́ТИ[ВДІЛЯ́ТИ], НАДАВА́ТИрозм. - Док.: приділи́ти, присвяти́ти, уділи́ти[вділи́ти], нада́ти. Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (О. Донченко); Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні: мала дитина одбирала в неї чимало часу (Л. Яновська); Він давав їй ті короткі, наче безтямні оповіді, ведучи розмову з панночкою, котра теж уділяла йому далеко більше уваги, ніж паням (Олена Пчілка); Ядзя тим залицянням лікаря не надавала жодної ваги (Н. Кобринська).
УДАВА́ТИ[ВДАВА́ТИ]кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою), ПРИКИДА́ТИСЯким, яким, ВИДАВА́ТИіз сл. себе, за кого, ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ[ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ]під кого, КО́РЧИТИперев. із сл. з себе, розм., ПРИБИРА́ТИСЯпід кого, розм., ПРИСТАВЛЯ́ТИ діал., ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ діал.; ПРИДУ́РЮВАТИСЯрозм. (навмисне поводитися як дурна або наївна людина). - Док.: уда́ти[вда́ти], прики́нутися, ви́дати, підроби́тися, приста́вити, ско́рчити, напусти́ти, прибра́тися, придури́тися. Три дні я удавав із себе хворого (Ю. Яновська); Вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Б. Грінченко); - А ти хто такий? - прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник); Мотаючись по світу, Геннадій Курай зробив висновок, що найкраще видавати себе за якусь знаменитість (І. Цюпа); Він таки справді підроблявся під Робінзона, цей нестрижений (Ю. Збанацький); - Товаришу сержант!.. що ви з себе Швейка корчите? (О. Гончар); Прибиратися під Наполеона (П. Панч); Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним (Грицько Григоренко). - Пор. II. 1. надава́ти.

Словник фразеологізмів

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне [Зінько], аж вони [телята] давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне [Зінько], аж вони [телята] давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); [Платон Гаврилович (до Дороша):] Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко).

2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).

да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); [Платон Гаврилович (до Дороша):] Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко).

2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).

дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів [Олег Павлович] лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський).

2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав [Марко] кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький).

3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов).

Словник відмінків

Інфінітив надава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надава́ймо
2 особа надава́й надава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надава́тиму надава́тимемо, надава́тимем
2 особа надава́тимеш надава́тимете
3 особа надава́тиме надава́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа надаю́ надаємо́, надає́м
2 особа надає́ш надаєте́
3 особа надає́ надаю́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
надаючи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. надава́в надава́ли
жін. р. надава́ла
сер. р. надава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нада́ваний
Безособова форма
нада́вано
Дієприслівник
надава́вши

Словник синонімів

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИрідше,ПОДАВА́ТИрідко,НАДАВА́ТИдіал. - Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, посла́ти, надісла́ти, присла́ти, пода́ти, нада́ти. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); Разом із цим листом висилаю.. оповідання "Під мінаретами" (М. Коцюбинський); Юля відіслала документи в медичний інститут (Григорій Тютюнник); Він сотню рублів у рік получа.. Додому ж ніколи нічогісінько не шле (Панас Мирний); Шевченко посилав свої твори за кордон Міцкевичу (М. Рильський); Незабаром.. Мотря надіслала мені в школу листа (С. Васильченко); Вона частенько присилала мені записки, просячи одвідати її (Леся Українка); Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошенко); Переді мною стояв солдат.. - подавав телеграму (С. Хоткевич); Вранці він.. пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк).
ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). - Док.: да́ти, відда́ти, відвести́, приділи́ти, нада́ти, зда́ти. Коня в позичку не давай, а жінку в приданки не пускай (прислів’я); - Я прийшов запитати, чи не віддали б ви молодому подружжю свою кімнату (Є. Гуцало); Чемно всяк Гостям новим стільці відводить (переклад М. Рильського); Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть... (Марко Вовчок); Директор школи надав слово Сергію Сергійовичу (Є. Кравченко); Павло Гречаний.. підійшов до Оксена, щоб пояснив, куди худобу здавати (Григорій Тютюнник).
II. НАДАВА́ТИ (про людину - за допомогою виразу обличчя, погляду, пози і т. ін. видозмінювати свою зовнішність у потрібний бік); НАПУСКА́ТИзі сл. на себе, розм. (надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру). - Док.: нада́ти, напусти́ти. Грюнвальд подумав і усміхнувся, але зразу ж поспішив надати своєму сухому, зморщеному обличчю звичайного сухого виразу (В. Собко); Я напустила на себе поважний вид (І. Франко). - Пор. 3. набира́ти, 1. удава́ти.
НАДАВА́ТИкому, чому чого (давати яку-небудь нову якість, властивість і т. ін. або підсилювати їх), ПРИДАВА́ТИзаст.;ДОДАВА́ТИ, ДОБАВЛЯ́ТИрозм.,НАБАВЛЯ́ТИрозм.,НАДДАВА́ТИ розм.,ПІДДАВА́ТИрозм.,перев. зі сл. вогонь, жар, запал, охота і т. ін. (підсилювати, збільшувати яку-небудь якість, властивість і т. ін.). - Док.: нада́ти, прида́ти, дода́ти, доба́вити, наба́вити, надда́ти, підда́ти. Гарячі промови товаришів надавали упевненості в силах (О. Донченко); [Прочанин:] Твоя водиця справді мов цілюща, - вона мені аж сили придала (Леся Українка); Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам (М. Коцюбинський); Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Л. Глібов); Тії слова набавили йому не малого страху (І. Франко); Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі ще більше поваги (І. Нечуй-Левицький); Це і радувало хлопця, і водночас піддавало запалу (О. Донченко). - Пор. 1. наділи́ти.
НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.
ПОБИ́ТИкого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИкому що, рідше, ВСИ́ПАТИкому, розм., НАСИ́ПАТИкому, розм., НАДАВА́ТИкому, розм., НАКЛА́СТИкому, розм., НАКЛЕПА́ТИкому що, розм., ВІДДУБА́СИТИрозм., НАДУБА́СИТИрозм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИрозм., НАЛУПЦЮВА́ТИрозм., ВІДЛУПИ́ТИрозм., НАЛУПИ́ТИрозм., ПОМОРДУВА́ТИрозм., ПОГРІ́ТИрозм., НАБУ́ХАТИрозм., ВІДМОЛОТИ́ТИрозм., УМОЛОТИ́ТИ[ВМОЛОТИ́ТИ]розм., ОБМОЛОТИ́ТИрозм., ЗМОЛОТИ́ТИрозм., ОБЧУХРАТИрозм., НАКОЛОШМА́ТИТИщо кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИрозм., ВІДКОЛОШМА́ТИТИрозм., ВИ́МАНІЖИТИрозм., ПРОМАНІ́ЖИТИрозм., НАТОВКТИ́розм., НАТАСУВА́ТИрозм., ПОТАСУВА́ТИрозм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИрозм., НАТІПА́ТИрозм., ПОТІПА́ТИрозм., ПОТРІПА́ТИрозм., ПОПА́РИТИрозм., ВІДЖА́РИТИрозм., ВІДЛАТА́ТИрозм., ПОКРОПИ́ТИрозм., ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИжарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИжарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИрозм., НАШМАГА́ТИрозм., ВИ́СІКТИрозм., ВИ́ПОРОТИрозм., ВИ́ШПАРИТИрозм., ПРОХВОРОСТИ́ТИрозм. (перев. чимсь гнучким); ПОКУЛА́ЧИТИрозм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИрозм., ПОТОВКТИ́розм., ВІДТОВКТИ́що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла); ВІДХЛЯ́ПАТИрозм., ВІДШЛЬО́ПАТИрозм., НАШЛЬО́ПАТИрозм. (надавати ляпанців); ВИ́ЧУБИТИрозм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Та цитьте, чортові сороки! - Юпитер грізно закричав: - Обом вам обіб’ю я щоки (І. Котляревський); - Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); - Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам’ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає - тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); - Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); [Василь:] У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що - битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: - Будеш водитися з цим комбайнером - їй-богу, відлупцюю (І. Драч); - Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); - Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет); Побоявся [Микита] тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко); Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок); Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); - Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах); Встати хоче [козак], та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); - А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! - кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме [мірошник] набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив - знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); [Герцель:] Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); - Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, [козаки] якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам’ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); - А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний); Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); [Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); [Савка:] Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); - Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, - поводив [Щербина] побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); - Як вихор, налетів [Наливайко],.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); - Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); - Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). - Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти.