нагірчити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | нагірчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагірчі́мо, нагірчі́м | |
| 2 особа | нагірчи́ | нагірчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагірчу́ | нагірчимо́, нагірчи́м |
| 2 особа | нагірчи́ш | нагірчите́ |
| 3 особа | нагірчи́ть | нагірча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагірчи́в | нагірчи́ли |
| жін.р. | нагірчи́ла | |
| сер.р. | нагірчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нагі́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| нагі́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| нагірчи́вши | ||