нагірчити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | нагірчи́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | нагірчі́мо, нагірчі́м | |
2 особа | нагірчи́ | нагірчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | нагірчу́ | нагірчимо́, нагірчи́м |
2 особа | нагірчи́ш | нагірчите́ |
3 особа | нагірчи́ть | нагірча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | нагірчи́в | нагірчи́ли |
жін.р. | нагірчи́ла | |
сер.р. | нагірчи́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
нагі́рчений | ||
Безособова форма | ||
нагі́рчено | ||
Дієприслівник | ||
нагірчи́вши |