нагуркотіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | нагуркоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагуркоті́мо, нагуркоті́м | |
| 2 особа | нагуркоти́ | нагуркоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагуркочу́ | нагуркотимо́, нагуркоти́м |
| 2 особа | нагуркоти́ш | нагуркотите́ |
| 3 особа | нагуркоти́ть | нагуркотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагуркоті́в | нагуркоті́ли |
| жін.р. | нагуркоті́ла | |
| сер.р. | нагуркоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нагуркоті́вши | ||