-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нагу́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нагу́куймо
2 особа нагу́куй нагу́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нагу́куватиму нагу́куватимемо, нагу́куватимем
2 особа нагу́куватимеш нагу́куватимете
3 особа нагу́куватиме нагу́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нагу́кую нагу́куємо, нагу́куєм
2 особа нагу́куєш нагу́куєте
3 особа нагу́кує нагу́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нагу́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нагу́кував нагу́кували
жін. р. нагу́кувала
сер. р. нагу́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нагу́кувавши

Словник синонімів

ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИрідше,ОКРИКА́ТИрідше,НАКЛИ́КУВАТИдіал. - Док.: ви́гукнути, гукну́ти, гукону́типідсил.ви́крикнути, покли́кнути, скли́кнутирідшеокри́кнутирідше.Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора (Панас Мирний); - Перемога! - гукали запорожці, заграли в сурми і викинули переможну корогву (О. Довженко); Раптом [Старков] викрикнув: - Бери коня! Рятуйсь! (О. Гончар); - Боржій, боржій, жінко! - покрикує на неї Гвинтовка. - Давай нам якої-небудь настойки чи запіканки (П. Куліш); "Ой, зоре, зоре!" - покликнула я журливо, але вже без розпачу (Леся Українка); В середині [військкомату] хтось голосно викликав прізвища (Б. Антоненко-Давидович); - Бач, куди вони забралися на прохолоду! - окрикнув Книш, виходячи до їх на рундук (Панас Мирний). - Пор. 2. крича́ти.
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИрозм.,ЗВА́ТИрозм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); ПІДКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИ́КУВАТИ, ПІДЗИВА́ТИ, ПРИЗИВА́ТИрозм. (жестом, голосом просити або вимагати підійти); ЗАКЛИКА́ТИ, ЗАЗИВА́ТИрозм. (просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення); УКЛИКА́ТИ[ВКЛИКА́ТИ]розм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]діал. (просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось). - Док.: покли́кати, покли́кнути, позва́ти, гукну́ти, гукону́типідсил.нагука́ти, нагукну́ти, помани́ти, примани́ти, підкли́кати, прикли́кати, підізва́ти, призва́ти, закли́кати, зазва́ти, укли́кати[вкли́кати], узва́ти[взва́ти], увізва́ти[ввізва́ти]. Микола кликав вечерять (М. Коцюбинський); Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу-покликаю, Як зозуля в темнім гаю: - Ой, вернися з далекого краю! (пісня); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш); - А йдіть сюди! - гукає старший хлопчик (М. Коцюбинський); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (В. Кучер); - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов (Ю. Яновський); - То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа); Грицько, сівши в однім кінці хати на лавці, манив до себе дитину (Ганна Барвінок); Настя часто бачить її в садах, підкликає і щиро балакає з нею (З. Тулуб); Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Леся Українка); Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (О. Стороженко); Мати сина призиває: - Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку (пісня); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прихожих, проїзжачих У двір закликає (Т. Шевченко); - Ідіть до царя, вашого батька, та й зазивайте його до мене обідати (О. Стороженко); Вона усе виходила дивитись, вкликала, дожидала - нікого не було цілу ніч (Марко Вовчок); Узивають її в хату, питаю: - Чи підеш, чи ні? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. оклика́ти.
ПОКРИ́КУВАТИ[ПОКРИКА́ТИрідше] (час від часу кричати), ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ПОГЕ́ЙКУВАТИрозм.,НАКЛИ́КУВАТИдіал.;ГАРИ́КАТИрозм.,ГИ́РКАТИрозм. (сердито). - Боржій, боржій, жінко! - покрикує на неї Гвинтовка (П. Куліш); - Рист! - хльоска ззаду гонінник. - Рист! рист! - покликують і собі вівчарі... (М. Коцюбинський); Ґелґотять [гуси], погукують з неба (М. Чабанівський); Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: - Проходь звідсіль! (В. Кучер); Стара, погейкуючи на корову, зникла в чорній гущавині садка (І. Кириленко); На постелі перекидався з боку на бік старий Прокіпчук. Бурмотів щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан); Трохи не до півдня вона стояла, як вірна собака коло хвіртки, і гарикала (Панас Мирний); Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Остап Вишня).