нагукнути 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | нагукну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагукні́мо, нагукні́м | |
| 2 особа | нагукни́ | нагукні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагукну́ | нагукнемо́, нагукне́м |
| 2 особа | нагукне́ш | нагукнете́ |
| 3 особа | нагукне́ | нагукну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагукну́в | нагукну́ли |
| жін.р. | нагукну́ла | |
| сер.р. | нагукну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нагукну́вши | ||