ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИрозм., ЗВИНИ́ТИСЯрозм.,ПРОШПЕ́ТИТИСЯрозм.,ПРОГРІШИ́ТИСЯрозм.,ПРОГРІШИ́ТИрозм.,НАГРІШИ́ТИрозм.,ПРОШТРА́ФИТИСЯрозм., ПРОШКО́ДИТИСЯрозм.,ПРОСТУПИ́ТИСЯзаст.,ПЕРЕСТУПИ́ТИзаст.Як оце який запорожець провиниться, то Палій і дає йому свою шаблю нести, так той, бідний, аж стогне - не підніме нести (Д. Мордовець); Капітан не воскресне ніколи. Це Карналь знав твердо. І карався так, ніби завинив у його смерті (П. Загребельний); [Настя:] Може, вже й на світі його нема?Чим я не догодила йому, у чім провинила? (М. Кропивницький); Він подивився на Барона таким поглядом, ніби чим звинився (О. Досвітній); Уже з’явився і наказ, Де Мах старавсь перелічити, У чім прошпетився студент (С. Воскрекасенко); - Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); В останній час оцей я вас прошу .. Чим прогрішив, - простіть мені той гріх! (Б. Грінченко); [Орися:] То я маю весь вік покутувати за те, що ви.. нагрішили? (І. Франко); - Проштрафився, то й спокутуй (О. Гончар); Позирнула [Тася] якимось розбійницьким оком і почервоніла-почервоніла, мов у чомусь прошкодилась (С. Васильченко); Юнона в первий раз смирилась, Без крику к Зевсу річ вела: "Прости, паноче!проступилась, Я, далебі, дурна була" (І. Котляревський); - Боже!чи я тебе не молила? чи я перед тобою переступила?.. (Панас Мирний).