-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нагорі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа нагори́ть нагоря́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нагорі́в нагорі́ли
жін.р. нагорі́ла
сер.р. нагорі́ло
Активний дієприкметник
нагорі́лий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нагорі́вши

Словник синонімів

ДІСТА́ТИСЯбезос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи, на кислички, на бублики, на гостинці та ін.), ПОПА́СТИ, ПЕРЕПА́СТИрозм., НАГОРІ́ТИрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ВЛЕТІ́ТИрозм., БУ́ТИтільки мин. або майб. час, розм. - Недок.: дістава́тися, попада́ти, перепада́ти, достава́тися, вліта́ти. Хоч і дісталось йому, Дмитрові, та він відчував правоту критики (О. Маркуш); Хоч не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (С. Васильченко); Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Я. Баш); Довго кричали [батько].., а після, як вони втихли і заснули, то досталося Хіврі й од матері (Грицько Григоренко); - А вчора кому від батька влетіло за порушення правил безпеки? Погрожував і вуха пообривати (О. Гончар); - Попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний).