нагороджувати 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(віддячувати)

Словник відмінків

Інфінітив нагоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нагоро́джуймо
2 особа нагоро́джуй нагоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джуватиму нагоро́джуватимемо, нагоро́джуватимем
2 особа нагоро́джуватимеш нагоро́джуватимете
3 особа нагоро́джуватиме нагоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джую нагоро́джуємо, нагоро́джуєм
2 особа нагоро́джуєш нагоро́джуєте
3 особа нагоро́джує нагоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нагоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нагоро́джував нагоро́джували
жін. р. нагоро́джувала
сер. р. нагоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нагоро́джуваний
Безособова форма
нагоро́джувано
Дієприслівник
нагоро́джувавши

Словник синонімів

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯрідше,ВІДДАВА́ТИрозм. - Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́тидіал.Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); - А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ’яненко).
I. НАГОРОДИ́ТИкого, що - чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.;ВІДЗНА́ЧИТИ (виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо); ВИ́НАГОРОДИТИ (дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо); ПРЕМІЮВА́ТИ (перев. грішми); УДОСТО́ЇТИ[ВДОСТО́ЇТИ] кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); УШАНУВА́ТИ[ВШАНУВА́ТИ], ПОШАНУВА́ТИ розм. (чим - оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). - Недок.: нагоро́джувати, жа́лувати, відзнача́ти, винагоро́джувати, преміюва́ти, удосто́ювати[вдосто́ювати], ушано́вувати[вшано́вувати]. Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував [Денікіну] титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують - яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).
НАГОРОДИ́ТИкого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь),ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИрозм.;ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). - Недок.: нагоро́джувати, винагоро́джувати, обдаро́вувати, наділя́ти, надаря́ти, дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" - неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).
НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.
-2-
дієслово недоконаного виду
(будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив нагоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нагоро́джуймо
2 особа нагоро́джуй нагоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джуватиму нагоро́джуватимемо, нагоро́джуватимем
2 особа нагоро́джуватимеш нагоро́джуватимете
3 особа нагоро́джуватиме нагоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джую нагоро́джуємо, нагоро́джуєм
2 особа нагоро́джуєш нагоро́джуєте
3 особа нагоро́джує нагоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нагоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нагоро́джував нагоро́джували
жін. р. нагоро́джувала
сер. р. нагоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нагоро́джуваний
Безособова форма
нагоро́джувано
Дієприслівник
нагоро́джувавши

Словник синонімів

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯрідше,ВІДДАВА́ТИрозм. - Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́тидіал.Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); - А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ’яненко).
I. НАГОРОДИ́ТИкого, що - чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.;ВІДЗНА́ЧИТИ (виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо); ВИ́НАГОРОДИТИ (дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо); ПРЕМІЮВА́ТИ (перев. грішми); УДОСТО́ЇТИ[ВДОСТО́ЇТИ] кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); УШАНУВА́ТИ[ВШАНУВА́ТИ], ПОШАНУВА́ТИ розм. (чим - оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). - Недок.: нагоро́джувати, жа́лувати, відзнача́ти, винагоро́джувати, преміюва́ти, удосто́ювати[вдосто́ювати], ушано́вувати[вшано́вувати]. Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував [Денікіну] титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують - яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).
НАГОРОДИ́ТИкого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь),ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИрозм.;ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). - Недок.: нагоро́джувати, винагоро́джувати, обдаро́вувати, наділя́ти, надаря́ти, дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" - неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).
НАДІЛИ́ТИкого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.),УДІЛИ́ТИ[ВДІЛИ́ТИ]кому що,ДА́ТИкому що;НАГОРОДИ́ТИрозм. (перев. чимось небажаним, неприємним);ОБДАРУВА́ТИ[ОБДАРИ́ТИзаст.][ОДАРИ́ТИзаст.][ОДАРУВА́ТИзаст.] (чимось хорошим). - Недок.: наділя́ти, уділя́ти[вділя́ти], дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати[обдаря́ти][одаря́ти][одаро́вувати]. Одна людина не може багато [зробити], навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). - Пор. II. 3. надава́ти.

Словник відмінків

Інфінітив нагоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нагоро́джуймо
2 особа нагоро́джуй нагоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джуватиму нагоро́джуватимемо, нагоро́джуватимем
2 особа нагоро́джуватимеш нагоро́джуватимете
3 особа нагоро́джуватиме нагоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нагоро́джую нагоро́джуємо, нагоро́джуєм
2 особа нагоро́джуєш нагоро́джуєте
3 особа нагоро́джує нагоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нагоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нагоро́джував нагоро́джували
жін. р. нагоро́джувала
сер. р. нагоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нагоро́джувавши