ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИрідше,ВИПРОВОДЖА́ТИрозм., ВИКИДА́ТИрозм.,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.,ВИПИРА́ТИрозм.,ВИКУ́РЮВАТИрозм.,ВИТУ́РЮВАТИрозм.,ВИТУРЯ́ТИрозм.,ТУ́РИТИрозм.,ВИМІТА́ТИрозм.,ВІДПРАВЛЯ́ТИрозм., рідше,ВИРЯДЖА́ТИ розм. рідко,ВИТРУ́ЧУВАТИдіал.,ВИДВОРЯ́ТИзаст.; ВИШТО́ВХУВАТИ (штовхаючи); ВИПИХА́ТИрозм. (пхаючи); ВИТІСНЯ́ТИ (утисками примушувати залишити місце проживання); ВИЛИВА́ТИ (водою з нори звіра); ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ (про звіра - травлячи). - Док.: ви́гнати, прогна́ти, погна́ти, ви́провадити, спрова́дити, ви́ставити, ви́кинути, нагна́ти, ви́перти, ви́курити, ви́турити, ви́турлити, поту́рити, поту́рлити, ви́мести, відпра́вити, ви́рядити, ви́трутити, ви́дворити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́пхати, ви́пхнути, ви́тіснити, ви́лити, ви́лляти, ви́травити, ви́кишкатирозм. [Храпко:] Хіба я його [сина] жену. Хіба я його виганяю? Хай живе отам на кухні (Панас Мирний); [Меценат:] Тут я господар, і не дозволяю своїх гостей нікому проганяти (Леся Українка); - У залі агітувати невільно! - крикнув він [староста] зі злістю, - бо інакше скажу випровадити! (Н. Кобринська); Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Григорій Тютюнник); Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем (Ю. Яновський); Другого дня прогонив Василь кури з грядок (А. Тесленко); У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський); Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Лесь Мартович); Глянула [пані] тими очима, мов випирала ними мене за поріг (С. Васильченко); Гудуть та й гудуть [заробітчани] про своє: і про забастовки, і про землю, і про панів, яких пора вже викурювати з насиджених місць (М. Стельмах); Усе думав [Корній] про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Б. Грінченко); З окопів і дзотів.. Штиком ворогів вимітала піхота! (І. Нехода); Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка); Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (К. Гордієнко); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); А ключник думає тим часом, як бути йому: видворити п’яниць оцих чи, навпаки, споїти і залишити тут (Д. Міщенко); Пана й осавула хлопці виштовхали на ґанок (В. Кучер); Пані випхала тоді Настю за двері (Марко Вовчок); Вітовт [литовський князь] поставив собі за мету витіснити татар із Причорномор’я (з посібника); Ходив у поле виливати водою ховрахів (Ю. Мокрієв); Всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко); Всім бажалось викишкати його (А. Свидницький).

ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.

ДОГНА́ТИкого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИрідше,УГНА́ТИСЯ[ВГНА́ТИСЯ]за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ[ВГАНЯ́ТИСЯ]за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИдіал.; НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ], СПОБІ́ГТИрозм. (переслідуючи); НАСІ́СТИна кого-що, НАСТУПИ́ТИна кого-що, НАСІ́СТИ НА П’Я́ТИ[НАСТУПИ́ТИ НА П’Я́ТИ]кому, розм. (наближаючись упритул). - Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нитирозм.наганя́ти, наго́нитирозм.наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися[вганя́тися], дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п’я́ти[наступа́ти на п’я́ти]. Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав[Трохим], Денис його нажене (Г. Квітка-Основ’яненко); - Треба бігти, - сказав Сивоок, - і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із’їли (І. Котляревський); - Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); [Василь:] За черницями не вганяєшся. [Сестра Серахвима:] Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам’яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися [шляхтичі] в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п’яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (В. Гжицький).

ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИрозм., СКУ́ПЛЮВАТИрозм.,ЗГРОМА́ДЖУВАТИрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИрідше,ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ, НАГО́НИТИ (перев. про людей - насильно). - Док.: зібра́ти, назбира́ти, ску́пчити, ску́пити, згрома́дити, зосере́дити, сконцентрува́ти, стягти́, стягну́ти, настяга́ти, підтягти́, підтягну́ти, зігна́ти, зогна́тирозм.назганя́ти, назго́нити, нагна́ти. Сполох літав над селом.. і збирав народ (М. Коцюбинський); Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Тулуб); Навесністепові вітри купчили молочно-сизі хмари (Н. Рибак); Постановили [Супрун і Кривоніс] підмовляти потаєнці козаків, селян та міщан, скупити підмовлених повстанців в загони і потім.. приставати до козацького війська (І. Нечуй-Левицький); Кутузов зосередив війська на захисті підступів до Півдня Росії (П. Кочура); Біла армія барона Врангеля.. підтягає резерви кубанців, донців, концентрує танки й бомбовози (Ю. Яновський); Десяцькі ходили по дворах, зганяли на сходку (Ю. Яновський); З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (О. Стороженко).

НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. - захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду - нанести течією, хвилями ґрунт). - Недок.: нано́сити, наганя́ти[наго́нитирідше], нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти[наві́ювати], надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро [вітер] віятиме, - сказав він, - коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. - Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.

НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИрідше]розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ], НАТА́СКУВАТИрозм.,НАЦУ́ПЛЮВАТИрозм. (із зусиллям). - Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́[натягну́ти], натаска́ти, нацу́пити. - Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); - Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).

НАДОЛУ́ЖУВАТИ[НАДОЛУЖА́ТИзаст.] (заповнювати, заміняти втрачене, пропущене, згаяне, те, чого не вистачає), НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИрідше]розм.,НАМАГА́ТИдіал. - Док.: надолу́жити, нагна́ти. Надолужити те, що пробайдикував улітку, - нема чого й думати (С. Васильченко); Кур’єрський поїзд.. наганяв останні хвилини свого запізнення (І. Ле).

НАРВА́ТИособ. і безос. (запалюючись, утворити нарив); НАГНА́ТИбезос.,розм. (зробити здутою, розпухлою хвору або ушкоджену частину тіла). - Недок.: нарива́ти, наганя́ти[наго́нитирідше]. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала (С. Скляренко); Помацав рукою голову - ціла, тільки ґулю таку нагнало, як яблуко (Ю. Збанацький).

ПІДГАНЯ́ТИ[ПІДГОНИТИ] (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИ]розм., НУ́КАТИрозм., ПРИНУ́КУВАТИрозм., ПРИСПІ́ШУВАТИ[ПРИСПІША́ТИ]діал. - Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); - Поспішайся, поспішайся, Прісько! - підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє - жене коней; не везуть вони - мчать (Панас Мирний); Приспішала [пані] його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка). - Пор. 1. гна́ти.