нагомонітися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | нагомоні́тися, нагомоні́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагомоні́мося, нагомоні́мось, нагомоні́мся | |
| 2 особа | нагомони́ся, нагомони́сь | нагомоні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагомоню́ся, нагомоню́сь | нагомонимо́ся, нагомонимо́сь, нагомони́мся |
| 2 особа | нагомони́шся | нагомоните́ся, нагомоните́сь |
| 3 особа | нагомони́ться | нагомоня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагомоні́вся, нагомоні́всь | нагомоні́лися, нагомоні́лись |
| жін.р. | нагомоні́лася, нагомоні́лась | |
| сер.р. | нагомоні́лося, нагомоні́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нагомоні́вшись | ||