-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | наголо́шувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | наголо́шуймо |
| 2 особа | наголо́шуй | наголо́шуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наголо́шуватиму | наголо́шуватимемо, наголо́шуватимем |
| 2 особа | наголо́шуватимеш | наголо́шуватимете |
| 3 особа | наголо́шуватиме | наголо́шуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наголо́шую | наголо́шуємо, наголо́шуєм |
| 2 особа | наголо́шуєш | наголо́шуєте |
| 3 особа | наголо́шує | наголо́шують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| наголо́шуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | наголо́шував | наголо́шували |
| жін. р. | наголо́шувала |
| сер. р. | наголо́шувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| наголо́шувавши |
Словник синонімів
ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). - Док.: ви́ділити, ви́різнити, увира́знити, ви́пнути, виокре́мити, відтіни́ти. - Сам я іноді дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків, - вів далі Гаркуша (О. Гончар); Перед істориком завжди стоїть завдання виділити найважливіше, найхарактерніше, типове (з журналу); Регіна сама досить очевидно вирізняла його з-поміж інших мужчин (І. Франко); Вибір героя став для Франка одним із способів увиразнити, підсилити звучання ідеї, надати їй більшої ваги і впливовості (з журналу); Випинаючи своє "я", Горбенко охоче брав на себе обов’язок скрізь і всюди репрезентувати нашу дослідну станцію (Я. Гримайло); В літературній критиці ніяк не виробиться єдина думка - треба чи не треба виокремлювати загін письменників, що пишуть для дітей (з журналу); Назустріч їй ішов Віктор.. у новій синій сорочці, що гарно відтіняла його смагляве обличчя (С. Журахович). - Пор. 2. наголо́шувати.
НАГОЛО́ШУВАТИ що (силою голосу або підвищенням тону виділяти склад у слові), АКЦЕНТУВА́ТИ заст., лінгв. - Док.: наголоси́ти, акцентува́ти. Правильно наголошувати слово; Акцентують [фурмани в Щавниці] слова трохи по-польському, вдаряючи на передостанній склад (І. Нечуй-Левицький).
НАГОЛО́ШУВАТИ що, на чому, на що, зі спол. що (силою голосу або підвищенням тону виділяти слово, звук і т. ін. для підкреслення його важливості; увиразнювати, висувати на перший план у промові, тексті тощо за допомогою яких-небудь засобів найважливіші і найістотніші моменти), АКЦЕНТУВА́ТИ що, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ що, зі спол. щ о, ВИДІЛЯ́ТИ що, НАПИРА́ТИ на що, розм., НАЛЯГА́ТИ на що, розм.; НАТИСКА́ТИ [НАТИ́СКУВАТИ] на що, ПРИТИСКА́ТИ [ПРИТИ́СКУВАТИ] на чому (інтонаційно виділяти слово, звук або іншу частину висловлення для підкреслення їх важливості чи взагалі привернення до них уваги слухача). - Док.: наголоси́ти, акцентува́ти, підкре́слити, ви́ділити, нати́снути, прити́снути. - Я принаймні завжди був проти всякого втручання в мої особисті, - він наголосив це слово, - особисті справи (Ю. Смолич); Наголошувати на вадах твору; Акцентувати увагу на політичному аспекті проблеми; Вона.. з несхованою злістю питає: - Ну, та й чого ти губищі свої надула? - "Губищі" підкреслює (А. Головко); В своїх творах сучасникам своїм Шевченко підкреслював, що вони є діти славних батьків, борців за волю батьківщини - діти Кривоноса, Богуна, Наливайка (П. Тичина); Виділити основні положення статті; Терентій.. напирає на.. те, що в гурті наймит стає стійкішим і дорожчим (М. Стельмах); "Хо" мені менше усього вподобався: дуже вже Ви в ньому налягаєте на все те, що так любо Вашому серцеві (Панас Мирний); - Юра сьогодні не піде в ліс, - твердо натискуючи на кожне слово, проказала Наталя (І. Волошин); - Гаразд. Обов’язково намалюю, - притиснув він на останньому слові (В. Козаченко). - Пор. 1. виділя́ти.