ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою),ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИрозм. - Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал.проказа́ти, наговори́ти. [Мартіан:] Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!" (Леся Українка); [Ольга:] Дорогий синочку, цього листа пише тобі наша вчителька, а я наговорюю (О. Корнійчук).

ОБМОВЛЯ́ТИкого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ[ОСУ́ДЖУВАТИ], СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ[ОГОВО́РЮВАТИ]розм., ОПОРО́ЧУВАТИ, ПОРО́ЧИТИ, ОСЛАВЛЯ́ТИ, ОСЛА́ВЛЮВАТИ, ОЧОРНЯ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ, УСЛАВЛЯ́ТИ розм.,УСЛА́ВЛЮВАТИрозм.,ОБНО́СИТИрозм.,ОБПЛІ́СКУВАТИрозм.,ОКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ШЕЛЬМУВА́ТИрозм., ОСУДЖА́ТИрідше,ҐАБЗУВА́ТИдіал.; НАГОВО́РЮВАТИна кого і без додатка,НАМОВЛЯ́ТИ, ОББРІ́ХУВАТИкого,НАБАЛА́КУВАТИна кого, розм.,НАБРІ́ХУВАТИрозм.,КЛЕПА́ТИрозм.,НАКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм., ВА́ДИТИна кого, діал. (звичайно - говорити неправду про когось). - Док.: обмо́вити, обсуди́ти[осуди́ти], обговори́ти[оговори́ти], опоро́чити, осла́вити, очорни́ти, усла́вити, обнести́, обплеска́ти, оклепа́ти, ошельмува́ти, оцерклюва́тидіал.облихосло́вити, опащекува́тидіал.наговори́ти, намо́вити, оббреха́ти, набала́кати, набреха́ти, наклепа́ти, наплеска́ти. В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Д. Бедзик); Отож мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (коломийка); Ще поки Мася молодша була.. та не осудлива; а як стукнуло вже за двадцять, то ту осудила, ту очорнила, ту обговорила (А. Свидницький); Попід хатами.. сиділи баби й молодиці, лущили соняшник.. і, хитаючи головами, когось судили (С. Васильченко); В сусіда жінка язиката мене неславить (І. Франко); Я мовчала... мовчала, мов не знала й не чула нічого, а тепер привселюдно осоромлю її,.. хай знає, як мене порочити! (Л. Яновська); - Якщо вона могла на все село ославити мене, то могла ж і тобі в листі набрехати про мене хтозна й чого! (А. Головко); - Чогось на мене оце напався наш піп.. лає мене, ганить, обносить мене по селі (І. Нечуй-Левицький); [Руфін:] Крістін її навмисне оклепав, щоб здихатись (Леся Українка); Оце і був його [Товкачів] план: з допомогою Марійки скинути, ошельмувати Бурчака (В. Земляк); - Ти чого мою доньку ґабзуєш? - скипів Окунь (М. Стельмах); Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством. Через те кожен на кожного клепав, наговорював (Панас Мирний); - Не намовляй, тату, - заперечила дівчина. - Адже ти сам вибирав яблука й печиво (Д. Ткач); - Він, - кажуть, - оббрехав нас справникові, він йому щонебудь підніс, щоб нашим хлібом орудувати... (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, - всміхнулася Ліна (О. Гончар); Сусідки головами хитали, зітхали..: - Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (О. Ковінька); Замість радіти успіхові товариша.. - перемозі над страшною хворобою, - йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (І. Кочерга); Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що ледве самі позбудуться страху, як уже пащекують і наклепують всякий бруд на того, кого ще так недавно боялись (Леся Українка); - Так ти тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний); Облихословити знайомого. - Пор. 1. ганьби́ти.

ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИрозм.,НАСПІ́ВУВАТИрозм.,ПІДУ́ЧУВАТИрозм.,НАТУ́РКУВАТИрозм.,НАРА́ДЖУВАТИрозм.;ПІДОХО́ЧУВАТИ, НАКРУ́ЧУВАТИ (змушуючи діяти швидше, енергійніше тощо). - Док.: підмо́вити, підговори́ти, намо́вити, наговори́ти, наспіва́ти, підучи́ти, нату́ркати[натурча́ти], нара́дити, приговори́тидіал.підохо́тити, накрути́ти. Стала [мачуха] підмовляти батька, щоб женити сина (А. Головко); Пані наша й панночки підговорили її, щоб випросила собі Одарку, щоб то бідну дівчину завезти геть од пана (Марко Вовчок); - Ми тобі ніякого лиха не зробимо. Заховайся, - намовляв господар, в тривозі поглядаючи на горище (Д. Бедзик); Сповістили царя-поганина, що там і там, у млинаря, є золотогривий кінь. Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (казка); - Оце одну [громаду] якось настягав я; держу, підучую боротись, - та не знаю, що з цього вийде... (Панас Мирний); Бач, чого захотілося: військо червоне поділити... Ще й її натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (О. Гончар); Тітка Тема нараджує мене "до шлюбу" (Ірина Вільде); Приговорила [Оришка] одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини (Панас Мирний); На ритті окопів не лінувався [Яків], навіть інших підохочував (Є. Гуцало); - Здорово! - промурмотів Титан. - Їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (О. Досвітній). - Пор. підбу́рювати, 1. схиля́ти.

ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИзаст.; НАГОВО́РЮВАТИрозм., НАШІ́ПТУВАТИзаст., ШЕПТА́ТИзаст. (промовляти наговір, приворот); ВОРОЖИ́ТИ, ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (діючи ворожінням); ВІДЬМИ́ТИ[ВІДЬМУВА́ТИ]заст. (займатися відьомством); ШАМА́НИТИ (здійснювати шаманство). - Док.: почаклува́ти, почарува́ти, зачарува́ти, заклясти́, наговори́ти, нашепта́ти, пошепта́ти, поворожи́ти, заворожи́ти, приворожи́ти. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (М. Коцюбинський); [Мар’яна:] Слухай, любий чарівниченьку, научи ж ти мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (С. Васильченко); Закляла людей і замок Чарівниця зла колись (Леся Українка); Він ледачий химороду химородить (Ганна Барвінок); [Жінка:] Бачили її [відьму] перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала.. от і пожар від того (С. Васильченко); Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать (І. Нечуй-Левицький); - І шептати вміє [Мар’яна]? - Ні, цим не грішить. Коли хтось приходить з хворобою, яку не може вилікувати, одразу до лікаря посилає (М. Стельмах); Звела з неба вороженька Дві яснії зірки, Ворожила, примовляла Кругом коло дівки (Л. Боровиковський); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив - хто перший подивиться, той щасливий (І. Кочерга); [Килина:] Хотіла б я, сестро, щоб Деркачиха приворожила Конона до мене (М. Кропивницький); Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала - вже й не знаю, чи молилась, чи відьмувала (І. Нечуй-Левицький); У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок). - Пор. навро́чити.