нагніваний 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний нагні́ваний нагні́вана нагні́ване нагні́вані
родовий нагні́ваного нагні́ваної нагні́ваного нагні́ваних
давальний нагні́ваному нагні́ваній нагні́ваному нагні́ваним
знахідний нагні́ваний, нагні́ваного нагні́вану нагні́ване нагні́вані, нагні́ваних
орудний нагні́ваним нагні́ваною нагні́ваним нагні́ваними
місцевий на/у нагні́ваному, нагні́ванім на/у нагні́ваній на/у нагні́ваному, нагні́ванім на/у нагні́ваних

Словник синонімів

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙпідсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙрозм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙрозм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); - Розстріляю!!! - крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі - так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Я не з гнівливих... (В. Бабляк). - Пор. 1. лю́тий.