нагнати 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нагна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нажені́мо, нажені́м
2 особа нажени́ нажені́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нажену́ наженемо́, нажене́м
2 особа нажене́ш наженете́
3 особа нажене́ нажену́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нагна́в нагна́ли
жін.р. нагна́ла
сер.р. нагна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
на́гнаний
Безособова форма
на́гнано
Дієприслівник
нагна́вши

Словник синонімів

ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИрідше,ВИПРОВОДЖА́ТИрозм., ВИКИДА́ТИрозм.,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.,ВИПИРА́ТИрозм.,ВИКУ́РЮВАТИрозм.,ВИТУ́РЮВАТИрозм.,ВИТУРЯ́ТИрозм.,ТУ́РИТИрозм.,ВИМІТА́ТИрозм.,ВІДПРАВЛЯ́ТИрозм., рідше,ВИРЯДЖА́ТИ розм. рідко,ВИТРУ́ЧУВАТИдіал.,ВИДВОРЯ́ТИзаст.; ВИШТО́ВХУВАТИ (штовхаючи); ВИПИХА́ТИрозм. (пхаючи); ВИТІСНЯ́ТИ (утисками примушувати залишити місце проживання); ВИЛИВА́ТИ (водою з нори звіра); ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ (про звіра - травлячи). - Док.: ви́гнати, прогна́ти, погна́ти, ви́провадити, спрова́дити, ви́ставити, ви́кинути, нагна́ти, ви́перти, ви́курити, ви́турити, ви́турлити, поту́рити, поту́рлити, ви́мести, відпра́вити, ви́рядити, ви́трутити, ви́дворити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́пхати, ви́пхнути, ви́тіснити, ви́лити, ви́лляти, ви́травити, ви́кишкатирозм. [Храпко:] Хіба я його [сина] жену. Хіба я його виганяю? Хай живе отам на кухні (Панас Мирний); [Меценат:] Тут я господар, і не дозволяю своїх гостей нікому проганяти (Леся Українка); - У залі агітувати невільно! - крикнув він [староста] зі злістю, - бо інакше скажу випровадити! (Н. Кобринська); Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Григорій Тютюнник); Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем (Ю. Яновський); Другого дня прогонив Василь кури з грядок (А. Тесленко); У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський); Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Лесь Мартович); Глянула [пані] тими очима, мов випирала ними мене за поріг (С. Васильченко); Гудуть та й гудуть [заробітчани] про своє: і про забастовки, і про землю, і про панів, яких пора вже викурювати з насиджених місць (М. Стельмах); Усе думав [Корній] про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Б. Грінченко); З окопів і дзотів.. Штиком ворогів вимітала піхота! (І. Нехода); Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка); Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (К. Гордієнко); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); А ключник думає тим часом, як бути йому: видворити п’яниць оцих чи, навпаки, споїти і залишити тут (Д. Міщенко); Пана й осавула хлопці виштовхали на ґанок (В. Кучер); Пані випхала тоді Настю за двері (Марко Вовчок); Вітовт [литовський князь] поставив собі за мету витіснити татар із Причорномор’я (з посібника); Ходив у поле виливати водою ховрахів (Ю. Мокрієв); Всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко); Всім бажалось викишкати його (А. Свидницький).
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.
ДОГНА́ТИкого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИрідше,УГНА́ТИСЯ[ВГНА́ТИСЯ]за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ[ВГАНЯ́ТИСЯ]за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИдіал.; НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ], СПОБІ́ГТИрозм. (переслідуючи); НАСІ́СТИна кого-що, НАСТУПИ́ТИна кого-що, НАСІ́СТИ НА П’Я́ТИ[НАСТУПИ́ТИ НА П’Я́ТИ]кому, розм. (наближаючись упритул). - Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нитирозм.наганя́ти, наго́нитирозм.наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися[вганя́тися], дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п’я́ти[наступа́ти на п’я́ти]. Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав[Трохим], Денис його нажене (Г. Квітка-Основ’яненко); - Треба бігти, - сказав Сивоок, - і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із’їли (І. Котляревський); - Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); [Василь:] За черницями не вганяєшся. [Сестра Серахвима:] Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам’яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися [шляхтичі] в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п’яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (В. Гжицький).
ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИрозм., СКУ́ПЛЮВАТИрозм.,ЗГРОМА́ДЖУВАТИрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИрідше,ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ, НАГО́НИТИ (перев. про людей - насильно). - Док.: зібра́ти, назбира́ти, ску́пчити, ску́пити, згрома́дити, зосере́дити, сконцентрува́ти, стягти́, стягну́ти, настяга́ти, підтягти́, підтягну́ти, зігна́ти, зогна́тирозм.назганя́ти, назго́нити, нагна́ти. Сполох літав над селом.. і збирав народ (М. Коцюбинський); Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Тулуб); Навесністепові вітри купчили молочно-сизі хмари (Н. Рибак); Постановили [Супрун і Кривоніс] підмовляти потаєнці козаків, селян та міщан, скупити підмовлених повстанців в загони і потім.. приставати до козацького війська (І. Нечуй-Левицький); Кутузов зосередив війська на захисті підступів до Півдня Росії (П. Кочура); Біла армія барона Врангеля.. підтягає резерви кубанців, донців, концентрує танки й бомбовози (Ю. Яновський); Десяцькі ходили по дворах, зганяли на сходку (Ю. Яновський); З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (О. Стороженко).
ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИрідше,ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИрозм.,ДОБАВЛЯ́ТИрозм.,ПРИБАВЛЯ́ТИрозм.,ПІДДАВА́ТИрозм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИдіал. (значно збільшувати); ПІДСИ́ЛЮВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЧУВАТИдіал. (про силу, потужність); ПІДВИ́ЩУВАТИ, ПІДНІМА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИ, НАГАНЯ́ТИрозм. (перев. про ціну, оплату); НАРО́ЩУВАТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. про темпи, силу і т. ін.). - Док.: збі́льшити, побі́льшити, дода́ти, прибі́льшити, прибі́льшати, доба́вити, приба́вити, підда́ти, примно́жити, намно́жити, підси́лити, поси́лити, підсити́ти, підви́щити, підня́ти, підійня́ти, нагна́ти, нарости́ти, піднести́. - Посівні площі треба збільшувати. Але це зараз не може бути генеральною лінією. Треба збільшувати врожай (М. Чабанівський); Пісня до роботи додає охоти (Леся Українка); Декому здалось, що не тільки не зменшили панщини, але ще прибільшили (І. Нечуй-Левицький); - Ми примусимо атом давати електричну енергію, рухати криголами,.. множити врожаї наших нив і садів (Н. Рибак); - На мою думку, немає ніяких підстав підвищувати вам зарплату (О. Донченко).
НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. - захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду - нанести течією, хвилями ґрунт). - Недок.: нано́сити, наганя́ти[наго́нитирідше], нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти[наві́ювати], надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро [вітер] віятиме, - сказав він, - коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. - Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.
НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИрідше]розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ], НАТА́СКУВАТИрозм.,НАЦУ́ПЛЮВАТИрозм. (із зусиллям). - Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́[натягну́ти], натаска́ти, нацу́пити. - Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); - Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).
НАДОЛУ́ЖУВАТИ[НАДОЛУЖА́ТИзаст.] (заповнювати, заміняти втрачене, пропущене, згаяне, те, чого не вистачає), НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИрідше]розм.,НАМАГА́ТИдіал. - Док.: надолу́жити, нагна́ти. Надолужити те, що пробайдикував улітку, - нема чого й думати (С. Васильченко); Кур’єрський поїзд.. наганяв останні хвилини свого запізнення (І. Ле).
НАРВА́ТИособ. і безос. (запалюючись, утворити нарив); НАГНА́ТИбезос.,розм. (зробити здутою, розпухлою хвору або ушкоджену частину тіла). - Недок.: нарива́ти, наганя́ти[наго́нитирідше]. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала (С. Скляренко); Помацав рукою голову - ціла, тільки ґулю таку нагнало, як яблуко (Ю. Збанацький).
ПІДГАНЯ́ТИ[ПІДГОНИТИ] (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИ]розм., НУ́КАТИрозм., ПРИНУ́КУВАТИрозм., ПРИСПІ́ШУВАТИ[ПРИСПІША́ТИ]діал. - Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); - Поспішайся, поспішайся, Прісько! - підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє - жене коней; не везуть вони - мчать (Панас Мирний); Приспішала [пані] його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка). - Пор. 1. гна́ти.

Словник фразеологізмів

[і] ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

[і] ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

[і] ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

нагна́ти дрижакі́в (тру́су) на кого, кому. Дуже налякати когось. Такий .. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (О. Донченко); Такого трусу нагнали йому (Сл. Б. Грінченка).

нагна́ти дрижакі́в (тру́су) на кого, кому. Дуже налякати когось. Такий .. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (О. Донченко); Такого трусу нагнали йому (Сл. Б. Грінченка).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого. Виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою. Такого бідному хлоп’яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся…Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого. Псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось. Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер).

[і] ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).