ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь),ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИрозм.,ВЕРЕДУВА́ТИзаст., ЗБИТКУВА́ТИСЯдіал.,ЗБИТКУВА́ТИдіал.,ПОНЕВІРЯ́ТИдіал.,ЗГНУЩА́ТИСЯрідко,ПОТУРА́ТИрозм. рідко.- Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали.. Замкнули у ванькирі і знущались, як кати. Кажуть, праву руку старий із Карпом їй викрутили (М. Стельмах); Дивлюсь я - тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.. Чого вже пані їй не робить, як не глумиться - мовчить; тільки часом тихесенько очиці на неї зведе (Марко Вовчок); До часу над слабим, хто дужчий, вередує (П. Гулак-Артемовський); - Панщина - то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Н. Кобринська); А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (П. Козланюк); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається, лає, проклинає (Т. Шевченко).