наглузуватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | наглузува́тися, наглузува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наглузу́ймося, наглузу́ймось | |
| 2 особа | наглузу́йся, наглузу́йсь | наглузу́йтеся, наглузу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наглузу́юся, наглузу́юсь | наглузу́ємося, наглузу́ємось, наглузу́ємся |
| 2 особа | наглузу́єшся | наглузу́єтеся, наглузу́єтесь |
| 3 особа | наглузу́ється | наглузу́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наглузува́вся, наглузува́всь | наглузува́лися, наглузува́лись |
| жін.р. | наглузува́лася, наглузува́лась | |
| сер.р. | наглузува́лося, наглузува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наглузува́вшись | ||