нагарчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | нагарча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагарчі́мо, нагарчі́м | |
| 2 особа | нагарчи́ | нагарчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагарчу́ | нагарчимо́, нагарчи́м |
| 2 особа | нагарчи́ш | нагарчите́ |
| 3 особа | нагарчи́ть | нагарча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагарча́в | нагарча́ли |
| жін.р. | нагарча́ла | |
| сер.р. | нагарча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нагарча́вши | ||