ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.

ДОНО́СИТИщо (перев. про вітер - робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИчим, НАВІВА́ТИ[НАВІ́ЮВАТИ]. - Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Був вітер весняний, рвучкий, він доносив часом запахи озимини, іржання коней, кування зозулі (Ю. Яновський); Десь із левади вітер несе дівочий спів (А. Головко); [Марта:] Прислухатимусь до буйного вітру - чи не нанесе твого голосочку? (М. Кропивницький); - Сироко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту (М. Коцюбинський); Павло примружує запалені очі, щоб не бачити.. безмежної пустелі моря, яка віє на нього холодом і смертю (В. Кучер); Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (М. Рильський). - Пор. 2. принести́.

НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. - захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду - нанести течією, хвилями ґрунт). - Недок.: нано́сити, наганя́ти[наго́нитирідше], нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти[наві́ювати], надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро [вітер] віятиме, - сказав він, - коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. - Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.

НАВІ́ЮВАТИкому що (цілеспрямовано примушувати кого-небудь за допомогою гіпнозу, переконування і т. ін. засвоїти якісь думки, почуття, погляди тощо), ВСЕЛЯ́ТИ[УСЕЛЯ́ТИ]в кого що;ГІПНОТИЗУВА́ТИкого (приводити в стан гіпнозу за допомогою навіювання). - Док.: наві́яти, всели́ти[усели́ти], загіпнотизува́ти. Навіювати хворому впевненість у видужанні; Навіювати розслаблення; Меккинець пильно дивився на нього, ніби намагався щось сказати або загіпнотизувати чужинця (О. Досвітній). - Пор. 2. настро́ювати.

НАСТРО́ЮВАТИна що і без додатка (виклика́ти в кого-небудь певний настрій, стан), НАЛАШТО́ВУВАТИ, НАЛА́ГОДЖУВАТИдо чого, на що, розм.,НАЛА́ДЖУВАТИдо чого, на що, розм.;СХИЛЯ́ТИдо чого,СПРИЯ́ТИчому (викликати певний настрій, бажання робити що-небудь). - Док.: настро́їти, налаштува́ти, нала́годити, нала́дити, схили́ти, посприя́ти. Німецькі вірші, здається, Вас трошки засмутили і настроїли на поважний лад (Леся Українка); Галина ж, ідучи сюди, налаштовувала себе на звичайність, навіть мимохідність свого завітання (М. Олійник); Гуркотнява рухомого поїзда зовсім налагодила до інтимної розмови (І. Ле і О. Левада); Саме місце зборів схиляло до невеселих жартів та похмурих дотепів (Ю. Смолич); Побачивши суворе обличчя Ширяєва, яке ніяк не сприяло люб’язній розмові, Іван Сошенко раптом зробив найприємнішуусмішку (О. Іваненко). - Пор. 1. наві́ювати.