-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ[НАВІ́К], НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В[НАВІ́К-ВІ́КИ][НАВІ́К-ВІКІ́В]підсил.,НА ВІ́КИ[ВІ́ЧНІ]підсил.,НАЗА́ВШЕрозм., НАЗО́ВСІМрозм., ЗО́ВСІМрозм., В БЕ́ЗРІК[НА БЕ́ЗРІК]розм.; БЕЗПОВОРО́ТНО, БЕЗ ВОРОТТЯ́розм.,БЕЗ ЗВОРО́ТУрідко (виключаючи можливість повернення в майбутньому чого-небудь, настання чогось іншого). [Ліда:] Прошу не згадувати минуле. Його нема... Я викреслила назавжди (О. Корнійчук); І він оддав їй своє серце навіки, без звороту (Б. Грінченко); За простим столом, нічим не покритим і залитим чорнилом, що вже давно засохло і ввійшло навічно в деревину, сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Поминай мене, не удавайся в тугу... прощай на віки-вічні!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); - Добрий вечір, Сафроне Андрійовичу. І ви до нас приїхали? Назавше, може? (М. Стельмах); Сиві і мляві хмари немов назовсім спустилися на землю й назавжди простелилися по полях (Ю. Смолич); Батько.. спитав, чи надовго він додому. - А зовсім уже. Одслужив своє (А. Головко); Коли я кажу, що зосталась би тут [у Болгарії] на безрік, то ви ж знаєте, які тому причини (Леся Українка); Чого ти ждеш? Чи ще весни нової? Вона минула вже безповоротно (І. Франко); Ми думали про блиск, про сум його життя, Згадалось, що як він [Шопен] пішов без вороття, То звуки Моцарта, скорботні і величні, Його проводили у сутінки довічні (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

вуста́ зімкну́лися наві́ки у кого, чиї. Хто-небудь помер. Одного разу кволим голосом покликала [мати] дочку до себе, хотіла щось сказати, та так і не сказала. Вуста її зімкнулися навіки (Д. Ткач).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть [частину], окроме [крім] своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці.  Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю [мотоцикл], грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський).

2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). [хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть [частину], окроме [крім] своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці.  Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю [мотоцикл], грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський).

2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). [хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там [на кладовищі] герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах).

2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).

спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там [на кладовищі] герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах).

2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).

спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там [на кладовищі] герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах).

2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть [частину], окроме [крім] своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці.  Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю [мотоцикл], грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський).

2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). [хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть [частину], окроме [крім] своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці.  Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю [мотоцикл], грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський).

2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). [хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

цу́рка наві́ки кому, чому. Настане кінець кому-, чому-небудь. Тихо, з осторогою промовляють [селяни] один до одного: — Ну що? Га? — Та хто ж його знає… Кажуть, що тепер панам цурка навіки (І. Микитенко).