ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯрозм.,ОДУРІ́ТИрозм.,СТЕРЯ́ТИСЯрозм.,ЗВИХНУ́ТИСЯрозм.,СКРУТИ́ТИСЯрозм.,НАВІДИ́ТИСЯдіал.,ЗВАР’Я́ТІТИдіал.,ЗВАРІЮВА́ТИ[ЗВАР’ЮВА́ТИ]діал., ПОМІША́ТИСЯрідко,СКАЗИ́ТИСЯрідко,ПОМУТИ́ТИСЯрідко,ТРО́НУТИСЯрідко,ОБЕЗУ́МІТИрідко.Молода молодиця, свіжа й рум’яна, збожеволіла з журби та з горя, бо перепечалилась (І. Нечуй-Левицький); Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко); [Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (І. Франко); [Устин:] Як прийшла звістка, що помер Лавро, то й зовсім стерялася [дівчина] (Ю. Яновський); [Ключар:] Чи ви тут попилися? Що за галас? Ви навідились? Годі! (Леся Українка); - Степане! Чи ти звар’ятів? - кинулась Соломія. - Он роботи скільки, а ти варнякаєш (В. Кучер); Мачуха таки зовсім звар’ювала всім на радість, її відвезено до божевільні (Ю. Яновський); Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І. Котляревський); [Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (І. Карпенко-Карий); Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася, бува (Панас Мирний); - Альошка тронувся. Побив вікна.. Одвезли в лікарню (І. Микитенко). - Пор. божево́літи, здурі́ти.