-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нав’я́зувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нав’я́зуймо
2 особа нав’я́зуй нав’я́зуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нав’я́зуватиму нав’я́зуватимемо, нав’я́зуватимем
2 особа нав’я́зуватимеш нав’я́зуватимете
3 особа нав’я́зуватиме нав’я́зуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нав’я́зую нав’я́зуємо, нав’я́зуєм
2 особа нав’я́зуєш нав’я́зуєте
3 особа нав’я́зує нав’я́зують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нав’я́зуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нав’я́зував нав’я́зували
жін. р. нав’я́зувала
сер. р. нав’я́зувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нав’я́зуваний
Безособова форма
нав’я́зувано
Дієприслівник
нав’я́зувавши

Словник синонімів

I. НАВ’ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ[УТЕЛЮ́ЩИТИ]фам.,ВПХНУ́ТИ[УВІПХНУ́ТИ], ВПХА́ТИ[УВІПХА́ТИ]розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ[УСУЧИ́ТИ]розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). - Недок.: нав’я́зувати, накида́ти, впиха́ти[упиха́ти]. Нав’язати дискусію; Він нав’язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла [Олена].. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); [Дмитро:] А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).