I. НАВ’ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ[УТЕЛЮ́ЩИТИ]фам.,ВПХНУ́ТИ[УВІПХНУ́ТИ], ВПХА́ТИ[УВІПХА́ТИ]розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ[УСУЧИ́ТИ]розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). - Недок.: нав’я́зувати, накида́ти, впиха́ти[упиха́ти]. Нав’язати дискусію; Він нав’язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла [Олена].. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); [Дмитро:] А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).