навючуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | нав’ю́чуватися, нав’ю́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нав’ю́чуймося, нав’ю́чуймось | |
| 2 особа | нав’ю́чуйся, нав’ю́чуйсь | нав’ю́чуйтеся, нав’ю́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нав’ю́чуватимуся, нав’ю́чуватимусь | нав’ю́чуватимемося, нав’ю́чуватимемось, нав’ю́чуватимемся |
| 2 особа | нав’ю́чуватимешся | нав’ю́чуватиметеся, нав’ю́чуватиметесь |
| 3 особа | нав’ю́чуватиметься | нав’ю́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нав’ю́чуюся, нав’ю́чуюсь | нав’ю́чуємося, нав’ю́чуємось, нав’ю́чуємся |
| 2 особа | нав’ю́чуєшся | нав’ю́чуєтеся, нав’ю́чуєтесь |
| 3 особа | нав’ю́чується | нав’ю́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нав’ю́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нав’ю́чувався, нав’ю́чувавсь | нав’ю́чувалися, нав’ю́чувались |
| жін. р. | нав’ю́чувалася, нав’ю́чувалась | |
| сер. р. | нав’ю́чувалося, нав’ю́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нав’ю́чувавшись | ||