-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нав’ю́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нав’ю́чуймо
2 особа нав’ю́чуй нав’ю́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нав’ю́чуватиму нав’ю́чуватимемо, нав’ю́чуватимем
2 особа нав’ю́чуватимеш нав’ю́чуватимете
3 особа нав’ю́чуватиме нав’ю́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нав’ю́чую нав’ю́чуємо, нав’ю́чуєм
2 особа нав’ю́чуєш нав’ю́чуєте
3 особа нав’ю́чує нав’ю́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нав’ю́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нав’ю́чував нав’ю́чували
жін. р. нав’ю́чувала
сер. р. нав’ю́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нав’ю́чуваний
Безособова форма
нав’ю́чувано
Дієприслівник
нав’ю́чувавши

Словник синонімів

НАВАНТА́ЖИТИкого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов’язків і т. ін.), НАВ’Ю́ЧИТИщо на кого, підсил. розм.;ЗАВАНТА́ЖИТИкого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИщо на кого, підсил. розм.,ЗАВАЛИ́ТИкого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). - Недок.: наванта́жувати, нав’ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. - Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); [Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). - Пор. 1. доруча́ти.