-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | нав’ю́чувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нав’ю́чуймо |
| 2 особа | нав’ю́чуй | нав’ю́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нав’ю́чуватиму | нав’ю́чуватимемо, нав’ю́чуватимем |
| 2 особа | нав’ю́чуватимеш | нав’ю́чуватимете |
| 3 особа | нав’ю́чуватиме | нав’ю́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нав’ю́чую | нав’ю́чуємо, нав’ю́чуєм |
| 2 особа | нав’ю́чуєш | нав’ю́чуєте |
| 3 особа | нав’ю́чує | нав’ю́чують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| нав’ю́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нав’ю́чував | нав’ю́чували |
| жін. р. | нав’ю́чувала |
| сер. р. | нав’ю́чувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| нав’ю́чуваний |
| Безособова форма |
| нав’ю́чувано |
| Дієприслівник |
| нав’ю́чувавши |
Словник синонімів
НАВАНТА́ЖИТИ кого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов’язків і т. ін.), НАВ’Ю́ЧИТИ що на кого, підсил. розм.; ЗАВАНТА́ЖИТИ кого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИ що на кого, підсил. розм., ЗАВАЛИ́ТИ кого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). - Недок.: наванта́жувати, нав’ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. - Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); [Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). - Пор. 1. доруча́ти.