навючений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний нав’ю́чений нав’ю́чена нав’ю́чене нав’ю́чені
родовий нав’ю́ченого нав’ю́ченої нав’ю́ченого нав’ю́чених
давальний нав’ю́ченому нав’ю́ченій нав’ю́ченому нав’ю́ченим
знахідний нав’ю́чений, нав’ю́ченого нав’ю́чену нав’ю́чене нав’ю́чені, нав’ю́чених
орудний нав’ю́ченим нав’ю́ченою нав’ю́ченим нав’ю́ченими
місцевий на/у нав’ю́ченому, нав’ю́ченім на/у нав’ю́ченій на/у нав’ю́ченому, нав’ю́ченім на/у нав’ю́чених