-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив навча́тися, навча́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   навча́ймося, навча́ймось
2 особа навча́йся, навча́йсь навча́йтеся, навча́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа навча́тимуся, навча́тимусь навча́тимемося, навча́тимемось, навча́тимемся
2 особа навча́тимешся навча́тиметеся, навча́тиметесь
3 особа навча́тиметься навча́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа навча́юся, навча́юсь навча́ємося, навча́ємось, навча́ємся
2 особа навча́єшся навча́єтеся, навча́єтесь
3 особа навча́ється навча́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
навча́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. навча́вся, навча́всь навча́лися, навча́лись
жін. р. навча́лася, навча́лась
сер. р. навча́лося, навча́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
навча́вшись

Словник синонімів

НАВЧИ́ТИСЯ[НАУЧИ́ТИСЯрідко]чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯчого і з інфін.;ПІДКУВА́ТИСЯз чого, в чому і без додатка, розм. (набути певного запасу необхідних знань, відомостей); НАПРАКТИКУВА́ТИСЯв чому, з інфін. і без додатка,НАТРЕНУВА́ТИСЯв чому, з інфін.,НАЛОВЧИ́ТИСЯперев. з інфін., розм., НАЛОМИ́ТИСЯ чого, до чого, з інфін., розм.,НАВИ́КНУТИз інфін., розм.,НАСОБА́ЧИТИСЯперев. з інфін. і без додатка, фам. (унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь);ПРИВЧИ́ТИСЯ з інфін., до чого,ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., до чого,УЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., розм.,ПРИНАТУ́РИТИСЯдіал. (виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття). - Недок.: навча́тися[науча́тися], учи́тися[вчи́тися], вивча́тися, підко́вуватися, нало́млюватися, навика́ти, привча́тися, призвича́юватися, принату́рюватися. Навчитися грамоти; Навчитися грати на скрипці; Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба); Потім так напрактикувався хлопець [у списуванні віршів], що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки (А. Головко); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (В. Кучер); - Він у мене з далекої землі, аж із Чорної Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш); Там якось і косить, і якось навіть жати Навик Ісакович, хоча нога й одна (М. Рильський); - Тихше, - просить співрозмовників господарка, - він [німець] по-нашому насобачився, не дай бог підслухає... (Ю. Яновський); Ховатись, бути пильним я вже привчився (Ю. Збанацький); Мені призвичаїтися до цієї складної науки трудно (Т. Масенко). - Пор. 1. вивча́ти.
УЧИ́ТИСЯ[ВЧИ́ТИСЯ]де (бути учнем або студентом якогось навчального закладу), НАВЧА́ТИСЯ[НАУЧА́ТИСЯрідше], ОБУЧА́ТИСЯдіал.- Я сподіваюсь, що він матиме спроможність далі вчитись у вашій колегії, бо латину знає вже добре (І. Нечуй-Левицький); Учитися в інституті;Навчатися в школі; Сина дав у бурсу в Київ обучатись (Т. Шевченко).