навудити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | наву́дити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | наву́дьмо | |
2 особа | наву́дь | наву́дьте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | наву́джу | наву́димо, наву́дим |
2 особа | наву́диш | наву́дите |
3 особа | наву́дить | наву́дять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | наву́див | наву́дили |
жін.р. | наву́дила | |
сер.р. | наву́дило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
наву́джений | ||
Безособова форма | ||
наву́джено | ||
Дієприслівник | ||
наву́дивши |