НАПРО́ТИ[НАВПРО́ТИ] (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось),СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИрозм.;ВІЗАВІ́ (про людей - один проти одного). Алла Михайлівна зайняла місце за крайнім столиком, найближчим до вулиці, я сіла за тим же столиком напроти (Леся Українка); І симпатяга Степашко сидить над вогнищем чомусь у сумовитій позі, а навпроти стоять Марися й високий, задумливий.. моряк (О. Гончар); Насупроти ліс і гори, мов зачаровані велетні, стояли сумні, чорні (Панас Мирний); Отак сидів він, візаві з нею, військовий лікар (Я. Качура).

НАПРО́ТИ[НАВПРО́ТИ]у знач. прийм. (з род. в. - перед ким-, чим-небудь, на протилежному боці від когось, чогось), ПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.,ПРО́СТОрозм.Я сів на бульварі напроти будинку (М. Коцюбинський); Якраз проти вікна.. Дворовий пес Бровко лежав (Л. Глібов); Хисткий човник перетинав Неву насупроти Академії (О. Ільченко); Просто нього світився номер на будинку (П. Панч).