НАПО́ВНЮВАТИСЯ[НАПОВНЯ́ТИСЯ]перев. ким, чим (про простір, приміщення і т. ін. - ставати цілком зайнятим), ЗАПО́ВНЮВАТИСЯ[ЗАПОВНЯ́ТИСЯ], СПО́ВНЮВАТИСЯ[СПОВНЯ́ТИСЯ], ВИПО́ВНЮВАТИСЯ[ВИПОВНЯ́ТИСЯ], ПО́ВНИТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ[ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ]підсил.,НАВО́ДНЮВАТИСЯ[НАВОДНЯ́ТИСЯ]підсил.,ЗАПРУ́ДЖУВАТИСЯпідсил.рідше,ЗАХРЯСА́ТИпідсил. розм. - Док.: напо́внитися, запо́внитися, спо́внитися, ви́повнитися, перепо́внитися, наводни́тися, запруди́тися, захря́снути[захря́сти]. Судова зала звільна почала наповнюватись публікою (І. Франко); Десь після полудня буфет став хутко заповнюватись (Є. Гуцало); Подвір’я парової сповнювалося людьми (А. Шиян); Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Балка повнилась вировинням диму (О. Гончар); Двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (З. Тулуб); Вечорами вулиці запруджувалися.. натовпом галичинців (М. Ю. Тарновський); Надходила осінь, але сонце пекло ще по-літньому сильно і щовечора захрясав пляж юрбами людей (В. Собко).