навкучити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(надокучити) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | навку́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | навку́чмо | |
| 2 особа | навку́ч | навку́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | навку́чу | навку́чимо, навку́чим |
| 2 особа | навку́чиш | навку́чите |
| 3 особа | навку́чить | навку́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | навку́чив | навку́чили |
| жін.р. | навку́чила | |
| сер.р. | навку́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| навку́чивши | ||