-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив навика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   навика́ймо
2 особа навика́й навика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа навика́тиму навика́тимемо, навика́тимем
2 особа навика́тимеш навика́тимете
3 особа навика́тиме навика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа навика́ю навика́ємо, навика́єм
2 особа навика́єш навика́єте
3 особа навика́є навика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
навика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. навика́в навика́ли
жін. р. навика́ла
сер. р. навика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
навика́вши

Словник синонімів

ЗВИ́КНУТИперев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИрозм.,ПРИВИ́КТИрозм.,НАВИ́КНУТИрозм.,НАЛАМА́ТИСЯрозм.,ЗВИ́КНУТИСЯрідко,ЗВИ́КТИСЯрідко. - Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися. Ми звикли друзів зустрічати На повну глибочінь сердець (Л. Дмитерко); - Батьку мій рідний! - каже Сомко. - Я здавна привик звати тебе батьком! (П. Куліш); Кати навикли поливати Країну кров’ю і слізьми, Але як прийде день одплати, - Судити будемо їх ми! (пісня); Пріська звиклася завжди одна бути (Панас Мирний).
НАВЧИ́ТИСЯ[НАУЧИ́ТИСЯрідко]чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯчого і з інфін.;ПІДКУВА́ТИСЯз чого, в чому і без додатка, розм. (набути певного запасу необхідних знань, відомостей); НАПРАКТИКУВА́ТИСЯв чому, з інфін. і без додатка,НАТРЕНУВА́ТИСЯв чому, з інфін.,НАЛОВЧИ́ТИСЯперев. з інфін., розм., НАЛОМИ́ТИСЯ чого, до чого, з інфін., розм.,НАВИ́КНУТИз інфін., розм.,НАСОБА́ЧИТИСЯперев. з інфін. і без додатка, фам. (унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь);ПРИВЧИ́ТИСЯ з інфін., до чого,ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., до чого,УЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., розм.,ПРИНАТУ́РИТИСЯдіал. (виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття). - Недок.: навча́тися[науча́тися], учи́тися[вчи́тися], вивча́тися, підко́вуватися, нало́млюватися, навика́ти, привча́тися, призвича́юватися, принату́рюватися. Навчитися грамоти; Навчитися грати на скрипці; Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); Вона діставала змогу повчитися [на курсах], трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба); Потім так напрактикувався хлопець [у списуванні віршів], що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки (А. Головко); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (В. Кучер); - Він у мене з далекої землі, аж із Чорної Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш); Там якось і косить, і якось навіть жати Навик Ісакович, хоча нога й одна (М. Рильський); - Тихше, - просить співрозмовників господарка, - він [німець] по-нашому насобачився, не дай бог підслухає... (Ю. Яновський); Ховатись, бути пильним я вже привчився (Ю. Збанацький); Мені призвичаїтися до цієї складної науки трудно (Т. Масенко). - Пор. 1. вивча́ти.