наверх 1

-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ВГО́РУ[УГО́РУ] (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ[УВЕ́РХ]рідко,ВВИСЬ[УВИ́СЬ]поет. рідко,ВІ́РАспец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. угору шугнуть (Марко Вовчок); Вітер вив.. і, змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори (М. Коцюбинський); Він кидав їй наверх порожні мішки або щось наказував різким скрипучим голосом (М. Коцюбинський); Підкидав [легінь] топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); На селі весілля, Пісня ввись зліта (І. Бойко); "Майна!", "Віра!" - ці короткі команди монтажників слухняно виконують сталеві руки кранів (з газети).
НАВИ́ВОРІТ (про одяг, тканину - зворотним, внутрішнім боком назовні); НАВЕ́РХ, ВГО́РУ[УГО́РУ], НАГО́РУрозм. (чим - із сл. на позначення внутрішнього боку). - Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? - питала Онися, придивляючись до матерії (І. Нечуй-Левицький); [Ганна:] А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький); Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).
НАЗО́ВНІ (на зовнішній бік, за межі чого-небудь); НАВЕ́РХ, НАГО́РУ (на поверхню чого-небудь - землі, води тощо). Щось клекотіло в його грудях, давило горло і не могло прорватися назовні (Григорій Тютюнник); Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води (І. Нечуй-Левицький); Під землею Нам тільки снилося воно [сонце], Задумане і золотеє... Бо, як виходили нагору, Там ніч була уже давно (В. Сосюра).

Словник фразеологізмів

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її [правду] викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Таке не забувається!.. Воно .. вилазить наверх, наче яке страховище, лякає тебе (Панас Мирний); Я навіть мало помічала ту силу підкупу, .. брехні та мошенства [шахрайства], що теж вилізло наверх перед виборами (Леся Українка).

вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її [правду] викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Таке не забувається!.. Воно .. вилазить наверх, наче яке страховище, лякає тебе (Панас Мирний); Я навіть мало помічала ту силу підкупу, .. брехні та мошенства [шахрайства], що теж вилізло наверх перед виборами (Леся Українка).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

заговори́ло нутро́ чиє, яке. Ставати відчутним, виявлятися у кого-небудь (про сутність, звички і т. ін.). Заговорило, значить, біляцьке нутро! Своїх зустрічати зостався (О. Гончар). нутро́ наве́рх ви́лізло чиє. — Ну, голуб’ята,— думаю,— вилізло ваше нутро наверх. Прикро, але я вас возвеличив, я вас повинен і на землю опустити (З газети).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно [кохання] спливало наверх і кидало йому [Михайлові] докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).