навертатися 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наверта́тися, наверта́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наверта́ймося, наверта́ймось
2 особа наверта́йся, наверта́йсь наверта́йтеся, наверта́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наверта́тимуся, наверта́тимусь наверта́тимемося, наверта́тимемось, наверта́тимемся
2 особа наверта́тимешся наверта́тиметеся, наверта́тиметесь
3 особа наверта́тиметься наверта́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа наверта́юся, наверта́юсь наверта́ємося, наверта́ємось, наверта́ємся
2 особа наверта́єшся наверта́єтеся, наверта́єтесь
3 особа наверта́ється наверта́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
наверта́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. наверта́вся, наверта́всь наверта́лися, наверта́лись
жін. р. наверта́лася, наверта́лась
сер. р. наверта́лося, наверта́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наверта́вшись

Словник синонімів

НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з’явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки - не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся),НАХОПИ́ТИСЯрозм.;ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАЛУЧИ́ТИСЯрозм. рідше (випадково, несподівано). - Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик начовні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); - Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); - Отак закінчить [секретар] з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. насти́гнути.
НАВЕРТА́ТИСЯ (про сльози - з’являтися на очах), ВИСТУПА́ТИ, НАБІГА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ. - Док.: наверну́тися, ви́ступити, набі́гти, наплисти́[напливти́]. В бідної дівчини аж сльози навернулись на очі (І. Нечуй-Левицький); Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають (Панас Мирний); Сльози набігають на очі, пекучі, непрошені (М. Зарудний); Дівчина чує, як їй на повіки Чомусь напливає гаряча сльоза (Л. Первомайський).
НАВІ́ДАТИСЯдо кого, куди (прийти, прибути до когось або кудись на короткий час або в черговий раз після певної перерви), НАВЕРНУ́ТИСЯкуди, розм.,НАВЕРНУ́ТИкуди, розм.,ЗАГЛЯ́НУТИрозм.,ЗАЗИРНУ́ТИрозм.,НАГЛЯ́НУТИкуди, розм.,НАЗИРНУ́ТИрозм. - Недок.: наві́дуватися, наверта́тися, наверта́ти, загляда́ти, зазира́ти, нагляда́тирідко.Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці (М. Коцюбинський); Орли й яструби покинули свої гнізда й наверталися лиш рідко сюди (О. Кобилянська); Загнибіда хіба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі, у крамниці (Панас Мирний); Школа двокласова, гарна, з начальства ніхто не заглядає (С. Васильченко); Про одне я мрію нині - Коли буду на Вкраїні, Зазирнути в те село (Л. Первомайський); Тільки оце прийшов Скиба на зміну.. Наглянув до молотарки (А. Головко); Чому не провести, - каже батько, - мені треба назирнути в Велику Яругу (Марко Вовчок). - Пор. 1. відві́дувати, 1. захо́дити.
ПОВЕРТА́ТИСЯ (роблячи поворот, змінювати свою позу, ставати обличчям або спиною до когось, чогось), ОБЕРТА́ТИСЯ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, НАВЕРТА́ТИСЯрозм., ЗВЕРТА́ТИСЯзаст. - Док.: поверну́тися, оберну́тися, розверну́тися, наверну́тися, зверну́тися. Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами тепер кінець (М. Коцюбинський); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (І. Нечуй-Левицький); Не глянувши на подругу, Марійка круто розвернулась і швидко подалась до лісу (О. Донченко); Нелегко було [хлопцям] крутити лебідку. Та застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова (І. Ле); Куди звернувся я? Дощі! Дощі і мряка! Куди дивлюся я? (М. Хвильовий).

Словник фразеологізмів

ду́мка наверта́ється / наверну́лася до кого—чого. Хто-небудь починає думати про когось, про щось. Килина, як побачила вчителя, то зразу ж її думки навернулись до нього (Є. Гуцало).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров’ям] люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський).

2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).

потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі. 1. чиї, кому. З’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь. В казармі Яресько, як і сподівався, одразу потрапив на очі командирові загону Шляховому (О. Гончар); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (М. Стельмах); Розмови з ним не шукала [Маруся], не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок); // перев. док. Випадково зустрітися комусь. [Сперанський] за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (О. Гончар).

2. перев. без додатка. Бути помітним, на видноті; привертати увагу. А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться (Панас Мирний); Нічого він [горобець] не тямив, ані гніздечка звити, ані зерна доброго найти,— де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть (Леся Українка); Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп’яний, мережані ушка. Все те ні до чого, а вкупі воно блищить і на очі навертається, і рябіє — аж б’є (Марко Вовчок).

наверта́тися / наверну́тися на язи́к кому і без додатка. 1. Мимохіть вимовлятися. Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні (Н. Рибак); — Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (І. Нечуй-Левицький); Може, якби не випила, то й не навернулось таке на язик (Є. Гуцало).

2. Хто-небудь хоче сказати щось перев. неприємне для співрозмовника або те, що раптово пригадалось, прийшло на думку. Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду (П. Загребельний); Дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (І. Франко).