-1-
дієслово доконаного виду
(з’явитися)

Словник відмінків

Інфінітив наверну́тися, наверну́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наверні́мося, наверні́мось, наверні́мся
2 особа наверни́ся, наверни́сь наверні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наверну́ся, наверну́сь навернемо́ся, навернемо́сь, наверне́мся
2 особа наверне́шся навернете́ся, навернете́сь
3 особа наверне́ться наверну́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наверну́вся, наверну́всь наверну́лися, наверну́лись
жін.р. наверну́лася, наверну́лась
сер.р. наверну́лося, наверну́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наверну́вшись

Словник синонімів

НАВЕРТА́ТИСЯ (про сльози - з’являтися на очах), ВИСТУПА́ТИ, НАБІГА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ. - Док.: наверну́тися, ви́ступити, набі́гти, наплисти́[напливти́]. В бідної дівчини аж сльози навернулись на очі (І. Нечуй-Левицький); Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають (Панас Мирний); Сльози набігають на очі, пекучі, непрошені (М. Зарудний); Дівчина чує, як їй на повіки Чомусь напливає гаряча сльоза (Л. Первомайський).
НАВІ́ДАТИСЯдо кого, куди (прийти, прибути до когось або кудись на короткий час або в черговий раз після певної перерви), НАВЕРНУ́ТИСЯкуди, розм.,НАВЕРНУ́ТИкуди, розм.,ЗАГЛЯ́НУТИрозм.,ЗАЗИРНУ́ТИрозм.,НАГЛЯ́НУТИкуди, розм.,НАЗИРНУ́ТИрозм. - Недок.: наві́дуватися, наверта́тися, наверта́ти, загляда́ти, зазира́ти, нагляда́тирідко.Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці (М. Коцюбинський); Орли й яструби покинули свої гнізда й наверталися лиш рідко сюди (О. Кобилянська); Загнибіда хіба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі, у крамниці (Панас Мирний); Школа двокласова, гарна, з начальства ніхто не заглядає (С. Васильченко); Про одне я мрію нині - Коли буду на Вкраїні, Зазирнути в те село (Л. Первомайський); Тільки оце прийшов Скиба на зміну.. Наглянув до молотарки (А. Головко); Чому не провести, - каже батько, - мені треба назирнути в Велику Яругу (Марко Вовчок). - Пор. 1. відві́дувати, 1. захо́дити.
ПОВЕРТА́ТИСЯ (роблячи поворот, змінювати свою позу, ставати обличчям або спиною до когось, чогось), ОБЕРТА́ТИСЯ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, НАВЕРТА́ТИСЯрозм., ЗВЕРТА́ТИСЯзаст. - Док.: поверну́тися, оберну́тися, розверну́тися, наверну́тися, зверну́тися. Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами тепер кінець (М. Коцюбинський); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (І. Нечуй-Левицький); Не глянувши на подругу, Марійка круто розвернулась і швидко подалась до лісу (О. Донченко); Нелегко було [хлопцям] крутити лебідку. Та застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова (І. Ле); Куди звернувся я? Дощі! Дощі і мряка! Куди дивлюся я? (М. Хвильовий).

Словник фразеологізмів

ду́мка наверта́ється / наверну́лася до кого—чого. Хто-небудь починає думати про когось, про щось. Килина, як побачила вчителя, то зразу ж її думки навернулись до нього (Є. Гуцало).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! — замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); [Одарка (підвела очі):] Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Переклад С. Масляка). помоло́ти язико́м. Обидві вони, і Люда й Аниська, люблять помолоти язиком… (Л. Первомайський).

2. Вести несерйозні розмови, займатися пустими балачками; базікати. В житті потрібно щось уміти, А не молоти язиком (С. Воскрекасенко). — Знаю, що ти не з добра мелеш язиком, не хочеш згадувати про дот (З газети). моло́ти язико́м небили́ці. — Він уже другий день меле язиком небилиці у хаті (П. Козланюк). моло́ти, що на язи́к наверне́ться. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (І. Франко).

3. Говорити швидко, безупинно і т. ін. Шарлота .. голосно молола язиком [по-французьки], розкидала руками, вигиналася (Л. Мартович). моло́ти язико́м, ні́би млин. Вальчиха розгортала стрічки, молола язиком, ніби млин, та вихвалювала свій крам (І.Нечуй-Левицький).

потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі. 1. чиї, кому. З’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь. В казармі Яресько, як і сподівався, одразу потрапив на очі командирові загону Шляховому (О. Гончар); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (М. Стельмах); Розмови з ним не шукала [Маруся], не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок); // перев. док. Випадково зустрітися комусь. [Сперанський] за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (О. Гончар).

2. перев. без додатка. Бути помітним, на видноті; привертати увагу. А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться (Панас Мирний); Нічого він [горобець] не тямив, ані гніздечка звити, ані зерна доброго найти,— де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть (Леся Українка); Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп’яний, мережані ушка. Все те ні до чого, а вкупі воно блищить і на очі навертається, і рябіє — аж б’є (Марко Вовчок).

наверта́тися / наверну́тися на язи́к кому і без додатка. 1. Мимохіть вимовлятися. Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні (Н. Рибак); — Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (І. Нечуй-Левицький); Може, якби не випила, то й не навернулось таке на язик (Є. Гуцало).

2. Хто-небудь хоче сказати щось перев. неприємне для співрозмовника або те, що раптово пригадалось, прийшло на думку. Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду (П. Загребельний); Дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (І. Франко).

-2-
дієслово доконаного виду
(намотатися)

Словник відмінків

Інфінітив наверну́тися, наверну́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наверні́мося, наверні́мось, наверні́мся
2 особа наверни́ся, наверни́сь наверні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наверну́ся, наверну́сь навернемо́ся, навернемо́сь, наверне́мся
2 особа наверне́шся навернете́ся, навернете́сь
3 особа наверне́ться наверну́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наверну́вся, наверну́всь наверну́лися, наверну́лись
жін.р. наверну́лася, наверну́лась
сер.р. наверну́лося, наверну́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наверну́вшись

Словник синонімів

НАВЕРТА́ТИСЯ (про сльози - з’являтися на очах), ВИСТУПА́ТИ, НАБІГА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ. - Док.: наверну́тися, ви́ступити, набі́гти, наплисти́[напливти́]. В бідної дівчини аж сльози навернулись на очі (І. Нечуй-Левицький); Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають (Панас Мирний); Сльози набігають на очі, пекучі, непрошені (М. Зарудний); Дівчина чує, як їй на повіки Чомусь напливає гаряча сльоза (Л. Первомайський).
НАВІ́ДАТИСЯдо кого, куди (прийти, прибути до когось або кудись на короткий час або в черговий раз після певної перерви), НАВЕРНУ́ТИСЯкуди, розм.,НАВЕРНУ́ТИкуди, розм.,ЗАГЛЯ́НУТИрозм.,ЗАЗИРНУ́ТИрозм.,НАГЛЯ́НУТИкуди, розм.,НАЗИРНУ́ТИрозм. - Недок.: наві́дуватися, наверта́тися, наверта́ти, загляда́ти, зазира́ти, нагляда́тирідко.Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці (М. Коцюбинський); Орли й яструби покинули свої гнізда й наверталися лиш рідко сюди (О. Кобилянська); Загнибіда хіба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі, у крамниці (Панас Мирний); Школа двокласова, гарна, з начальства ніхто не заглядає (С. Васильченко); Про одне я мрію нині - Коли буду на Вкраїні, Зазирнути в те село (Л. Первомайський); Тільки оце прийшов Скиба на зміну.. Наглянув до молотарки (А. Головко); Чому не провести, - каже батько, - мені треба назирнути в Велику Яругу (Марко Вовчок). - Пор. 1. відві́дувати, 1. захо́дити.
ПОВЕРТА́ТИСЯ (роблячи поворот, змінювати свою позу, ставати обличчям або спиною до когось, чогось), ОБЕРТА́ТИСЯ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, НАВЕРТА́ТИСЯрозм., ЗВЕРТА́ТИСЯзаст. - Док.: поверну́тися, оберну́тися, розверну́тися, наверну́тися, зверну́тися. Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами тепер кінець (М. Коцюбинський); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (І. Нечуй-Левицький); Не глянувши на подругу, Марійка круто розвернулась і швидко подалась до лісу (О. Донченко); Нелегко було [хлопцям] крутити лебідку. Та застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова (І. Ле); Куди звернувся я? Дощі! Дощі і мряка! Куди дивлюся я? (М. Хвильовий).

Словник фразеологізмів

ду́мка наверта́ється / наверну́лася до кого—чого. Хто-небудь починає думати про когось, про щось. Килина, як побачила вчителя, то зразу ж її думки навернулись до нього (Є. Гуцало).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! — замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); [Одарка (підвела очі):] Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Переклад С. Масляка). помоло́ти язико́м. Обидві вони, і Люда й Аниська, люблять помолоти язиком… (Л. Первомайський).

2. Вести несерйозні розмови, займатися пустими балачками; базікати. В житті потрібно щось уміти, А не молоти язиком (С. Воскрекасенко). — Знаю, що ти не з добра мелеш язиком, не хочеш згадувати про дот (З газети). моло́ти язико́м небили́ці. — Він уже другий день меле язиком небилиці у хаті (П. Козланюк). моло́ти, що на язи́к наверне́ться. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (І. Франко).

3. Говорити швидко, безупинно і т. ін. Шарлота .. голосно молола язиком [по-французьки], розкидала руками, вигиналася (Л. Мартович). моло́ти язико́м, ні́би млин. Вальчиха розгортала стрічки, молола язиком, ніби млин, та вихвалювала свій крам (І.Нечуй-Левицький).

потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі. 1. чиї, кому. З’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь. В казармі Яресько, як і сподівався, одразу потрапив на очі командирові загону Шляховому (О. Гончар); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (М. Стельмах); Розмови з ним не шукала [Маруся], не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок); // перев. док. Випадково зустрітися комусь. [Сперанський] за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (О. Гончар).

2. перев. без додатка. Бути помітним, на видноті; привертати увагу. А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться (Панас Мирний); Нічого він [горобець] не тямив, ані гніздечка звити, ані зерна доброго найти,— де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть (Леся Українка); Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп’яний, мережані ушка. Все те ні до чого, а вкупі воно блищить і на очі навертається, і рябіє — аж б’є (Марко Вовчок).

наверта́тися / наверну́тися на язи́к кому і без додатка. 1. Мимохіть вимовлятися. Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні (Н. Рибак); — Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (І. Нечуй-Левицький); Може, якби не випила, то й не навернулось таке на язик (Є. Гуцало).

2. Хто-небудь хоче сказати щось перев. неприємне для співрозмовника або те, що раптово пригадалось, прийшло на думку. Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду (П. Загребельний); Дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (І. Франко).

Словник відмінків

Інфінітив наверну́тися, наверну́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа наверне́ться наверну́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наверну́вся, наверну́всь наверну́лися, наверну́лись
жін.р. наверну́лася, наверну́лась
сер.р. наверну́лося, наверну́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наверну́вшись

Словник синонімів

НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з’явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки - не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся),НАХОПИ́ТИСЯрозм.;ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАЛУЧИ́ТИСЯрозм. рідше (випадково, несподівано). - Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик начовні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); - Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); - Отак закінчить [секретар] з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. насти́гнути.