навербувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | навербува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | навербу́ймо | |
| 2 особа | навербу́й | навербу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | навербу́ю | навербу́ємо, навербу́єм |
| 2 особа | навербу́єш | навербу́єте |
| 3 особа | навербу́є | навербу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | навербува́в | навербува́ли |
| жін.р. | навербува́ла | |
| сер.р. | навербува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| навербо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| навербо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| навербува́вши | ||