-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив навербува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   навербу́ймо
2 особа навербу́й навербу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа навербу́ю навербу́ємо, навербу́єм
2 особа навербу́єш навербу́єте
3 особа навербу́є навербу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. навербува́в навербува́ли
жін.р. навербува́ла
сер.р. навербува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
навербо́ваний
Безособова форма
навербо́вано
Дієприслівник
навербува́вши

Словник синонімів

НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИкнижн. (про учасників, працівників чого-небудь - за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій); УКОМПЛЕКТО́ВУВАТИ (забезпечувати повний комплект працівників особового складу). - Док.: набра́ти, завербува́ти, навербува́ти, рекрутува́ти, укомплектува́ти, скомплектува́ти. Набирати на курси; Набирати групу; Старости молодого князя вербували у військо гулячих убогих шляхтичів (І. Нечуй-Левицький); Буваючи часто в Ясені, Олекса нав’язав тепер більше зносин із ясенівцями, отже, рекрутував хлопців звідти (Г. Хоткевич); Комплектувати бригаду; Укомплектовувати полк. - Пор. 1. призива́ти.