навдивовижу 1 значення

-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО[ЧУДЕРНА́ЦЬКИ], НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВОрозм.,ДИВО́ЧНОрозм.Мов намальований сіяв [гість], І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Шевченко); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював (О. Гончар); - Де ти там у гаспида таскавсь? Іще навдивовижу, як-то добрів і знайшов свою хату (Г. Квітка-Основ’яненко); Він чудернацько змахнув руками, ніби збирався летіти під хмари (В. Кучер); На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Яновський); Зеленіло свіже, вимите дощем село. Воно кликало парубка в свою незвично принадну глибінь (М. Стельмах); Килина тільки всміхнулась.. І, на диво, почувалась ні зажуреною, ні враженою (Є. Гуцало); Його живіт страшенно випнувсь, як здоровецький гарбуз, що часом на продиво вродить у городі між меншими (І. Нечуй-Левицький); Тіні місячні біжать, І кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (М. Рильський). - Пор. 1. ди́вний.
НАПРО́ЧУД (у сполуч. з прикм. або присл. - викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), НАВДИВОВИ́ЖУ, НА ДИ́ВО, ДИВОВИ́ЖНО, НАДЗВИЧА́ЙНО, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО, КАЗКО́ВОпідсил.,ФАНТАСТИ́ЧНОпідсил.,ДИ́ВНОрідко;НЕПОВТО́РНО, НЕПОВТОРИ́МОрідше (так чудово, як уже більше не буде). Парк був молодий, але розрісся напрочуд гарно (В. Козаченко); Навдивовижу голубе стояло небо наді мною (О. Підсуха); Ранок наступного дня був на диво теплий, ясний (А. Шиян); Юнацьке обличчя зробилося дивовижно прекрасним і натхненним (Ю. Яновський); Море - надзвичайно гарного кольору (М. Коцюбинський); Яке воно [сонце] красиве, неперевершено красиве! (В. Логвиненко); Весь ліс - в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (О. Гончар); Фантастично проста різьба народної фантазії знаходила якийсь короткий приступ до її [Марисі] душі і заволодівала нею цілковито (Г. Хоткевич); Перед очима розстилаються дивно гарні картини за Дніпро, вгору і вниз по Дніпру (І. Нечуй-Левицький); Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура).
ПРЕКРА́СНОприсл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНОрідше, ЧУДО́ВНОрідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕпідсил. розм., ПРЕЧУДОВОпідсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНОпідсил. розм., НАПРО́ЧУДрозм., ЗНАМЕНИ́ТОрозм., БОЖЕ́СТВЕННОзаст., поет., БЛАГОДА́ТЬпредик., розм.Шевченко гаряче любив і прекрасно знав творчість Пушкіна, Грибоєдова, Лермонтова (М. Рильський); Михайло чудово плавав (О. Досвітній); Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!А голос був - із щирого срібла! (П. Тичина); Пшениця розрослась і виколосилась навдивовижу (О. Стороженко); Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду (Є. Гребінка); Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово (П. Тичина); Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (П. Грабовський); Помітивши, як знаменито прислужує гостеві Сікурано, він [султан] так його уподобав, що попрохав каталонця уступити йому свого джуру (переклад М. Лукаша); - Ну куди тобі звідси: глянь, яка благодать!Лимани, коси, острови... (О. Гончар). - Пор. 1. до́бре, 1. прекра́сний.