-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наванта́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наванта́жуймо
2 особа наванта́жуй наванта́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наванта́жуватиму наванта́жуватимемо, наванта́жуватимем
2 особа наванта́жуватимеш наванта́жуватимете
3 особа наванта́жуватиме наванта́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа наванта́жую наванта́жуємо, наванта́жуєм
2 особа наванта́жуєш наванта́жуєте
3 особа наванта́жує наванта́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
наванта́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. наванта́жував наванта́жували
жін. р. наванта́жувала
сер. р. наванта́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
наванта́жуваний
Безособова форма
наванта́жувано
Дієприслівник
наванта́жувавши

Словник синонімів

ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИрозм. рідко,ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). - Док.: пованта́жити, наванта́жити, погрузи́ти, наладува́ти, заванта́жити, загрузи́ти. Вкладають [яблука] у ящики. Тут же їх забивають і вантажать на машини, на підводи (А. Головко); Вагони всі розчинені. Моторні люди навантажували на вози мішками цукор (Я. Качура); Кухарі навантажили хури харчами (І. Нечуй-Левицький); - Чи ви там палубу драїли, чи вугілля грузили? (В. Кучер); - Збереш ватагу добрих хлопців,.. і гайда на колію, - ліс ладувати (І. Муратов); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (А. Хижняк); - Як загрузять ешелон, бери своїх хлопців.. Правитимеш хліб до самого місця (О. Гончар).
НАВАНТА́ЖИТИкого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов’язків і т. ін.), НАВ’Ю́ЧИТИщо на кого, підсил. розм.;ЗАВАНТА́ЖИТИкого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИщо на кого, підсил. розм.,ЗАВАЛИ́ТИкого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). - Недок.: наванта́жувати, нав’ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. - Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); [Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). - Пор. 1. доруча́ти.