-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | наванта́жник | наванта́жники |
| родовий | наванта́жника | наванта́жників |
| давальний | наванта́жникові, наванта́жнику | наванта́жникам |
| знахідний | наванта́жника | наванта́жників |
| орудний | наванта́жником | наванта́жниками |
| місцевий | на/у наванта́жникові, наванта́жнику | на/у наванта́жниках |
| кличний | наванта́жнику | наванта́жники |
Словник синонімів
ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Кочерга); Володіє [механізатор] професіями кранівника, водія, навантажувача (з журналу); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: - Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Ю. Смолич).