набучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | набу́чувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набу́чуймо | |
2 особа | набу́чуй | набу́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́чуватиму | набу́чуватимемо, набу́чуватимем |
2 особа | набу́чуватимеш | набу́чуватимете |
3 особа | набу́чуватиме | набу́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́чую | набу́чуємо, набу́чуєм |
2 особа | набу́чуєш | набу́чуєте |
3 особа | набу́чує | набу́чують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
набу́чуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | набу́чував | набу́чували |
жін. р. | набу́чувала | |
сер. р. | набу́чувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набу́чувавши |