набучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | набу́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набу́чуймо | |
| 2 особа | набу́чуй | набу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набу́чуватиму | набу́чуватимемо, набу́чуватимем |
| 2 особа | набу́чуватимеш | набу́чуватимете |
| 3 особа | набу́чуватиме | набу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набу́чую | набу́чуємо, набу́чуєм |
| 2 особа | набу́чуєш | набу́чуєте |
| 3 особа | набу́чує | набу́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| набу́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | набу́чував | набу́чували |
| жін. р. | набу́чувала | |
| сер. р. | набу́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набу́чувавши | ||