набучувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набу́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набу́чуймо
2 особа набу́чуй набу́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набу́чуватиму набу́чуватимемо, набу́чуватимем
2 особа набу́чуватимеш набу́чуватимете
3 особа набу́чуватиме набу́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа набу́чую набу́чуємо, набу́чуєм
2 особа набу́чуєш набу́чуєте
3 особа набу́чує набу́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
набу́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. набу́чував набу́чували
жін. р. набу́чувала
сер. р. набу́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набу́чувавши