набучавіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | набуча́віти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | набуча́віє | набуча́віють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набуча́вів | набуча́віли |
жін.р. | набуча́віла | |
сер.р. | набуча́віло | |
Активний дієприкметник | ||
набуча́вілий | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набуча́вівши |