-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив набуча́віти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа набуча́віє набуча́віють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набуча́вів набуча́віли
жін.р. набуча́віла
сер.р. набуча́віло
Активний дієприкметник
набуча́вілий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набуча́вівши

Словник синонімів

НАБУ́ХНУТИ (насичуючись вологою, збільшитися в об’ємі; про насіння, бруньки дерев - налитися соками), НАБРЯ́КНУТИ, РОЗБУ́ХНУТИпідсил.,НАБУЧА́ВІТИрозм.;НАБУБНЯ́ВІТИ (звичайно про насіння, бруньки). - Недок.: набуха́ти, набряка́ти, розбуха́ти, бубня́віти. На дровітні мокли і набухали тріски, а під парканами дощ полоскав стояче бадилля (М. Томчаній); Набухала й прозорилась ґлеєм вишнева брость (М. Стельмах); Вікна понамерзали, двері набрякли (А. Тесленко); Брості росли, набрякали і розпускались (Л. Дмитерко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); А в полях давно У землі зерно Набубнявіло, пророста (М. Шпак).