набучавілий 1 значення

-1-
дієприкметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний набуча́вілий набуча́віла набуча́віле набуча́вілі
родовий набуча́вілого набуча́вілої набуча́вілого набуча́вілих
давальний набуча́вілому набуча́вілій набуча́вілому набуча́вілим
знахідний набуча́вілий набуча́вілу набуча́віле набуча́вілі
орудний набуча́вілим набуча́вілою набуча́вілим набуча́вілими
місцевий на/у набуча́вілому, набуча́вілім на/у набуча́вілій на/у набуча́вілому, набуча́вілім на/у набуча́вілих

Словник синонімів

НАБУ́ХЛИЙ (збільшений в об’ємі внаслідок насичення вологою), НАБРЯ́КЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙпідсил.,НАБУБНЯ́ВІЛИЙрозм.,НАБУЧА́ВІЛИЙрозм.Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками (О. Донченко); Він відчинив важкі набряклі двері (С. Скляренко); Латориця [річка].. зламала посинілу, набубнявілу крижану товщу і вийшла з берегів (В. Козаченко).