ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИрозм.,ДОБУВА́ТИСЯрозм.;ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). - Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́читирозм.придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); [Річард:] Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану - серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). - Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.

КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИрозм.,НАБУВА́ТИрозм.,ОКУПА́ТИдіал.;НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИрозм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИрозм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИрідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИрозм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИрозм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИрозм.,ПЕРЕКУПА́ТИрозм. (щось у когось раніше ним придбане). - Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти[взя́ти], обладна́тирозм.перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання"Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, - ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); - А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); - А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); - Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ’яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).

НАБУВА́ТИчого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей - унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИчого,ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). - Пор. 3. набира́ти.

НАБУ́ТИчого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИчого, що,НАБРА́ТИСЯчого, розм.,НАЖИ́ТИщо, розм.,ПРИБУ́ТИзаст.;НАГРОМА́ДИТИщо,НАДБА́ТИчого, що,ПРИДБА́ТИщо, розм.,НАКОПИ́ЧИТИщо, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров’я тощо). - Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); - Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); - Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). - Пор. 1. здобува́ти.

НАЖИ́ТИщо, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИрозм., ПРИЖИ́ТИрозм. рідше,НАСТАРА́ТИСЯбез додатка, рідшечого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́[СТЯГНУ́ТИ], НАСТЯГА́ТИрозм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИрозм., НАЗБИВА́ТИрозм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами);ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ[СТЯГНУ́ТИСЯ], СКЛА́СТИСЯ (на що - нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). - Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́тирідкозажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти[стя́гувати], збива́ти, збира́тися, стяга́тися[стя́гуватися], склада́тися. - Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? - Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, - одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. - Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); - У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів [дід] збити собі достатки (С. Васильченко); - Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). - Пор. 1. нагрома́джувати.

ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИрозм.,ДОБУВА́ТИСЯрозм.;ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). - Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́читирозм.придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); [Річард:] Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану - серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). - Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.

КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИрозм.,НАБУВА́ТИрозм.,ОКУПА́ТИдіал.;НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИрозм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИрозм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИрідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИрозм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИрозм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИрозм.,ПЕРЕКУПА́ТИрозм. (щось у когось раніше ним придбане). - Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти[взя́ти], обладна́тирозм.перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання"Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, - ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); - А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); - А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); - Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ’яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).

НАБУВА́ТИчого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей - унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИчого,ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). - Пор. 3. набира́ти.

НАБУ́ТИчого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИчого, що,НАБРА́ТИСЯчого, розм.,НАЖИ́ТИщо, розм.,ПРИБУ́ТИзаст.;НАГРОМА́ДИТИщо,НАДБА́ТИчого, що,ПРИДБА́ТИщо, розм.,НАКОПИ́ЧИТИщо, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров’я тощо). - Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); - Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); - Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). - Пор. 1. здобува́ти.

НАЖИ́ТИщо, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИрозм., ПРИЖИ́ТИрозм. рідше,НАСТАРА́ТИСЯбез додатка, рідшечого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́[СТЯГНУ́ТИ], НАСТЯГА́ТИрозм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИрозм., НАЗБИВА́ТИрозм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами);ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ[СТЯГНУ́ТИСЯ], СКЛА́СТИСЯ (на що - нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). - Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́тирідкозажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти[стя́гувати], збива́ти, збира́тися, стяга́тися[стя́гуватися], склада́тися. - Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? - Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, - одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. - Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); - У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів [дід] збити собі достатки (С. Васильченко); - Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). - Пор. 1. нагрома́джувати.