набути 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(здобути)

Словник відмінків

Інфінітив набу́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набу́дьмо
2 особа набу́дь набу́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набу́ду набу́демо, набу́дем
2 особа набу́деш набу́дете
3 особа набу́де набу́дуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набу́в набули́
жін.р. набула́
сер.р. набуло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
набу́тий
Безособова форма
набу́то
Дієприслівник
набу́вши

Словник синонімів

ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИрозм.,ДОБУВА́ТИСЯрозм.;ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). - Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́читирозм.придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); [Річард:] Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану - серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). - Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.
КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИрозм.,НАБУВА́ТИрозм.,ОКУПА́ТИдіал.;НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИрозм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИрозм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИрідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИрозм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИрозм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИрозм.,ПЕРЕКУПА́ТИрозм. (щось у когось раніше ним придбане). - Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти[взя́ти], обладна́тирозм.перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання"Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, - ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); - А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); - А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); - Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ’яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).
НАБУВА́ТИчого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей - унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИчого,ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). - Пор. 3. набира́ти.
НАБУ́ТИчого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИчого, що,НАБРА́ТИСЯчого, розм.,НАЖИ́ТИщо, розм.,ПРИБУ́ТИзаст.;НАГРОМА́ДИТИщо,НАДБА́ТИчого, що,ПРИДБА́ТИщо, розм.,НАКОПИ́ЧИТИщо, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров’я тощо). - Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); - Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); - Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). - Пор. 1. здобува́ти.
НАЖИ́ТИщо, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИрозм., ПРИЖИ́ТИрозм. рідше,НАСТАРА́ТИСЯбез додатка, рідшечого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́[СТЯГНУ́ТИ], НАСТЯГА́ТИрозм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИрозм., НАЗБИВА́ТИрозм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами);ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ[СТЯГНУ́ТИСЯ], СКЛА́СТИСЯ (на що - нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). - Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́тирідкозажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти[стя́гувати], збива́ти, збира́тися, стяга́тися[стя́гуватися], склада́тися. - Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? - Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, - одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. - Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); - У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів [дід] збити собі достатки (С. Васильченко); - Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). - Пор. 1. нагрома́джувати.
-2-
дієслово доконаного виду
(взути) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив набу́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набу́дьмо
2 особа набу́дь набу́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набу́ду набу́демо, набу́дем
2 особа набу́деш набу́дете
3 особа набу́де набу́дуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набу́в набули́
жін.р. набула́
сер.р. набуло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
набу́тий
Безособова форма
набу́то
Дієприслівник
набу́вши

Словник синонімів

ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИрозм.,ДОБУВА́ТИСЯрозм.;ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). - Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́читирозм.придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); [Річард:] Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану - серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). - Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.
КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИрозм.,НАБУВА́ТИрозм.,ОКУПА́ТИдіал.;НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИрозм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИрозм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИрідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИрозм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИрозм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИрозм.,ПЕРЕКУПА́ТИрозм. (щось у когось раніше ним придбане). - Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти[взя́ти], обладна́тирозм.перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання"Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, - ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); - А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); - А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); - Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ’яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).
НАБУВА́ТИчого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей - унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИчого,ПРИЙМА́ТИщо,ПРИБИРА́ТИчого, що. - Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). - Пор. 3. набира́ти.
НАБУ́ТИчого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИчого, що,НАБРА́ТИСЯчого, розм.,НАЖИ́ТИщо, розм.,ПРИБУ́ТИзаст.;НАГРОМА́ДИТИщо,НАДБА́ТИчого, що,ПРИДБА́ТИщо, розм.,НАКОПИ́ЧИТИщо, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров’я тощо). - Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); - Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); - Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). - Пор. 1. здобува́ти.
НАЖИ́ТИщо, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИрозм., ПРИЖИ́ТИрозм. рідше,НАСТАРА́ТИСЯбез додатка, рідшечого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́[СТЯГНУ́ТИ], НАСТЯГА́ТИрозм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИрозм., НАЗБИВА́ТИрозм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами);ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ[СТЯГНУ́ТИСЯ], СКЛА́СТИСЯ (на що - нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). - Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́тирідкозажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти[стя́гувати], збива́ти, збира́тися, стяга́тися[стя́гуватися], склада́тися. - Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? - Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, - одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. - Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); - У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів [дід] збити собі достатки (С. Васильченко); - Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). - Пор. 1. нагрома́джувати.

Словник відмінків

Інфінітив набу́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набу́ймо
2 особа набу́й набу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набу́ю набу́ємо, набу́єм
2 особа набу́єш набу́єте
3 особа набу́є набу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набу́в набу́ли
жін.р. набу́ла
сер.р. набу́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набу́вши