набурювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив набу́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набу́рюймо
2 особа набу́рюй набу́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набу́рюватиму набу́рюватимемо, набу́рюватимем
2 особа набу́рюватимеш набу́рюватимете
3 особа набу́рюватиме набу́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа набу́рюю набу́рюємо, набу́рюєм
2 особа набу́рюєш набу́рюєте
3 особа набу́рює набу́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
набу́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. набу́рював набу́рювали
жін. р. набу́рювала
сер. р. набу́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
набу́рюваний
Безособова форма
набу́рювано
Дієприслівник
набу́рювавши