НАЛИ́ТИщо і чого (залити якусь рідину в що-небудь; ллючи, наповнити що-небудь; ллючи, утворити калюжу); НАБУ́РИТИрозм. (у великій кількості); ВЛИ́ТИ[УЛИ́ТИ], ВВІЛЛЯ́ТИ[УВІЛЛЯ́ТИ] (залити в що-небудь); ЛИНУ́ТИ, БУРХНУ́ТИрозм., БУ́ХНУТИрозм. (налити в що-небудь відразу й у великій кількості); НАСИ́ПАТИ (налити в посудину рідкої страви, який-небудь напій тощо). - Недок.: налива́ти, ли́ти, влива́ти[улива́ти], насипа́ти, си́пати. Налити води в чайник; Налити склянку води; Налити цілу калюжу; Замислившись, цідила [Одарка] молоко в глечик і не помітила, як пролила додолу... - Та що ж бо ти робиш?.. Глянь-но, яку калюжу набурила! - озвався батько з призьби (С. Воскрекасенко); Бугров улив у себе кухоль смердючої картоплянки (І. Микитенко); Отець Тарасій.. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан [склянку] (І. Нечуй-Левицький); - Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (М. Стельмах); Насипати борщу; Брати! Вина! Вина мені насипте! (М. Бажан); [Митродора:] От і ще що; ти в чистий горщик воду насипала? (В. Самійленко). - Пор. 1. ли́ти, націди́ти.