набуравити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | набура́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набура́вмо | |
| 2 особа | набура́в | набура́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набура́влю | набура́вимо, набура́вим |
| 2 особа | набура́виш | набура́вите |
| 3 особа | набура́вить | набура́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | набура́вив | набура́вили |
| жін.р. | набура́вила | |
| сер.р. | набура́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набура́вивши | ||