набундючувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив набундю́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набундю́чуймо
2 особа набундю́чуй набундю́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набундю́чуватиму набундю́чуватимемо, набундю́чуватимем
2 особа набундю́чуватимеш набундю́чуватимете
3 особа набундю́чуватиме набундю́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа набундю́чую набундю́чуємо, набундю́чуєм
2 особа набундю́чуєш набундю́чуєте
3 особа набундю́чує набундю́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
набундю́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. набундю́чував набундю́чували
жін. р. набундю́чувала
сер. р. набундю́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набундю́чувавши