набундючувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | набундю́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набундю́чуймо | |
| 2 особа | набундю́чуй | набундю́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набундю́чуватиму | набундю́чуватимемо, набундю́чуватимем |
| 2 особа | набундю́чуватимеш | набундю́чуватимете |
| 3 особа | набундю́чуватиме | набундю́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набундю́чую | набундю́чуємо, набундю́чуєм |
| 2 особа | набундю́чуєш | набундю́чуєте |
| 3 особа | набундю́чує | набундю́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| набундю́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | набундю́чував | набундю́чували |
| жін. р. | набундю́чувала | |
| сер. р. | набундю́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набундю́чувавши | ||