набундючити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набундю́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   набундю́чмо
2 особа набундю́ч набундю́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа набундю́чу набундю́чимо, набундю́чим
2 особа набундю́чиш набундю́чите
3 особа набундю́чить набундю́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набундю́чив набундю́чили
жін.р. набундю́чила
сер.р. набундю́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
набундю́чений
Безособова форма
набундю́чено
Дієприслівник
набундю́чивши